Трансплантація в Україні: у Центрі імені Шалімова розповіли, що впливає на успіх операції
Лікарі пояснили важливість лабораторних досліджень для підбору пари “донор-реципієнт” при трансплантації. Детально розглянуто
процес HLA-типування та необхідні тести для успішної пересадки органів.
Одним з пріоритетних завдань при підготовці реципієнта до трансплантації є проведення ретельних лабораторних досліджень з підбору пари “донор-реципієнт”, яке направлене на подолання індивідуального імунологічного барʼєру реципієнта. Про це розповіли в Національному Науковому Центрі хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова, передає УНН.
Як вказали в Центрі, трансплантація на сьогодні є єдиним способом лікування ниркової, печінкової, серцевої, легеневої та підшлункової недостатності у термінальній стадії. Переваги пересадки органів співіснують із ризиками самої операційної процедури, зокрема, з імунологічними ризиками, які мають гальмуватися імуносупресивними препаратами пожиттєво.
Стійкість індивідуального імунологічного барʼєру забезпечує система антигенів, так звані лейкоцитарні антигени людини (human leucocyte antigens – HLA). Це рецепторні комплекси, які розташовані на поверхні кожної ядерної клітини нашого організму. В разі присутності генетично чужорідного HLA комплексу, ці клітини негайно активуються, множаться та набувають цитотоксичних властивостей та формують специфічні антитіла для знешкодження тканин з чужорідним HLA, зауважили в Центрі хірургії та трансплантології.
Відсутність донор-специфічних HLA антитіл у реципієнта та повне співпадіння HLA антигенів між донором та реципієнтом забезпечують найвдаліший підбір пари “донор-реципієнт”, є запорукою успішної трансплантації, що в подальшому суттєво знизить ризики відторгнення та забезпечить стабільну й тривалу функцію трансплантованого органу
– розповідають лікарі.
Зазначається, що підбір пари “донор-реципієнт” здійснюється тільки в спеціалізованих лабораторіях, які оснащені спеціальним обладнанням та забезпечені фахівцями відповідної кваліфікації, які працюють в цілодобовому режимі (24/7). В Україні таких повноцінно функціонуючих лабораторій існує лише декілька, переважно через брак відповідних спеціалістів та імунологів, які б мали спеціалізації з трансплантаційної імунології. Зокрема, така лабораторія створена в Центрі хірургії та трансплантології імені Шалімова.
При постановці потенційного реципієнта солідного донорського органу в трансплантаційний центр на так званий “Лист очікування” проводиться молекулярно-генетичне дослідження – HLA типування, необхідність виконання якого забезпечує автоматичний підбір донора із відповідним HLA генотипом.
Також проводиться скринінг HLA антитіл, що дозволяє автоматично ранжувати потенційних реципієнтів на загальних та пріоритетних, а також дає важливу інформацію щодо необхідності додаткової підготовки такого реципієнта. Такий тест називається скринінг панелі реактивних (HLA) антитіл (Panel Reactive Antibody – PRA Теst).
В разі, коли відсоток PRA більше як 20%, проводиться розширений тест на визначення специфічності таких HLA антитіл, для того, щоби при підборі потенційного донора уникнути пересадки органу з HLA антигенами, специфічних до існуючих HLA антитіл у реципієнта. Тобто цей тест дозволяє визначити саме до яких HLA антигенів потенційного донора у реципієнта існують антитіла з метою уникнути так званих співпадінь “антиген-антитіло”.
Безпосередньо перед трансплантацією солідного органу проводиться дослідження на визначення донор-специфічних антитіл. Як зазначається, це одне з найважливіших досліджень, необхідність проведення якого унеможливлює гостре відторгнення солідного органу на операційному столі. Такий тест називається Complemend Dependent Complement Dependent Cytotoxicity – CDC test або більш відомий як Сross-match Test.
Дослідження на наявність сформованих вже після трансплантації донор-специфічних антитіл для реципієнтів ниркового алотрансплантату мають проводиться кожні 3-6 місяців, а у реципієнтів інших органів – 1 раз на рік. Підставою для ургентного проведення скринінгу або на наявність специфічних HLA антитіл є верифікація реакції відторгнення донорського органу.
При цьому, верифікація діагнозу відторгнення проводиться, якщо мають місце клінічні прояви дисфункції донорського органу, наявні HLA антитіла та збільшення цитотоксичних лімфоцитів в периферичній крові реципієнта (імунограма крові). “Золотим стандартом” даної верифікації є пункційна біопсія, результати якої вказують на те, що HLA антитіла безпосередньо руйнують клітини донорського органу.
Таким чином, лабораторні дослідження з гістосумісності є пріоритетними в трансплантології, від ретельності яких залежить тривалість функціонування пересадженого органу і якість життя реципієнта в цілому
– наголосили в Центрі.
Источник: УНН
