"Тарифи не мають бути інструментом соціальної політики": чому підвищення цін на електроенергію – це лише питання часу і необхідний крок для оздоровлення енергоринку<p>В Україні після опалювального сезону очікується підвищення тарифів на електроенергію та інші послуги ЖКГ. НБУ пояснює це
необхідністю відновлення енергетичної інфраструктури після пошкоджень.</p>
Після завершення опалювального сезону, ймовірно, можуть зрости ціни на електроенергію для побутових споживачів та тарифи на інші послуги ЖКГ. Про це йдеться у новому інфляційному звіті НБУ за січень, передає УНН.
Деталі
У документі зазначено, що потреба у відновленні об’єктів генерації та розподілу електроенергії, а також інфраструктури газовидобутку після масштабних пошкоджень збільшує ймовірність коригування тарифів на послуги ЖКГ. Це, зі свого боку, позначиться на динаміці адміністративно регульованих цін.
Коментуючи Інфляційний звіт НБУ за січень 2026 року, в якому припускається можливе підвищення цін на електроенергію після завершення опалювального сезону, заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України Андрій Закревський у коментарі для УНН пояснив логіку збереження чинних тарифів.
Ми тримали тарифи по дуже простій причині. Коли вся міць російської армії направлена на знищення українського населення і житла, ми попередили міжнародних партнерів, зокрема МВФ, що не будемо підвищувати ціни на зиму, щоб допомогти людям і не зробити додатковий важіль для ударів, які роблять росіяни
– сказав Закревський.
Водночас він наголосив, що ситуація може змінитися.
Треба розуміти, що на наступний рік можемо опинитися в ситуації, коли нема на що спиратися. У нас знищують житловий фонд, знищують міста, добиваються того, щоб українці поїхали зі своєї землі
– зауважив експерт.
За його словами, рішення не підвищувати тарифи було винятковим.
Не збільшувати для пересічного українця ціну на електроенергію було справедливо і зрозуміло для всіх. Під час війни ніхто навіть не вимагав підняти ціни. Були розмови, але не більше
– зазначив заступник директора Асоціації.
Він також порівняв нинішню ситуацію з попередніми роками.
Раніше Міжнародний валютний фонд восени завжди говорив про необхідність підняття цін на електроенергію. Зараз ніхто цього навіть не підняв, бо було зрозуміло, що це допомога росіянам
– сказав Закревський.
Водночас експерт підкреслив, що у разі продовження війни тарифне питання не зникає.
Якщо війна продовжується, ціна на електроенергію знову стає ризиком. Або наші донори й партнери повинні покривати ці витрати, або ми повинні піднімати ціни, тому що купувати умовні трансформатори не буде за що. Все залежить від партнерів
– резюмував він.
Натомість, іншу думку у коментарі для УНН висловив виконавчий директор Асоціації “Енергоефективні міста України” Святослав Павлюк. Він розповів як імпорт електроенергії впливає на ціну та чому нинішня модель є нежиттєздатною.
Скільки насправді коштує електроенергія для населення
За словами експерта, у платіжках українців уже зараз можна побачити реальну ринкову вартість електроенергії, яка значно перевищує той тариф, що фактично сплачує населення.
У рахунках фігурує загальна ціна електроенергії на рівні близько 10 гривень за кВт, однак споживач платить лише частину цієї суми. Решта компенсується через різні механізми – тарифи операторів системи передачі та розподілу, а також через так звані ПСО (покладання спеціальних обов’язків).
Питання не в тому, чи треба підвищувати тариф на електроенергію. Питання в тому, чи треба зменшувати або скасовувати кроссубсидії, які існують сьогодні. У платіжках уже зараз написано, що реальна вартість електроенергії – близько 10 гривень за кіловат-годину, але споживач платить лише 4–5 гривень. Решту доплачують інші учасники ринку – “Енергоатом”, “Укргідроенерго”, “Укренерго”, бізнес. Формально це не бюджетні кошти, але по факту – це ті самі державні гроші
– зазначає Святослав Павлюк.
Кроссубсидії замість ринку
Святослав Павлюк наголошує: ключова проблема полягає не в самому тарифі, а в системі кроссубсидіювання, яка спотворює ринок.
Через цю модель населення не бачить реальної ціни електроенергії, а держава змушена постійно компенсувати різницю непрямими способами. У підсумку це ті самі бюджетні кошти, лише розподілені складними та непрозорими механізмами.
Імпортна електроенергія: у рази дорожче
Окрему увагу експерт звертає на імпорт електроенергії, до якого Україна змушена вдаватися через руйнування енергетичної інфраструктури.
За його словами, у разі повноцінного ринкового ціноутворення вартість електроенергії може сягати близько 15 гривень за кВт ще “на вході”. Після додавання тарифів на передачу, розподіл та ПДВ кінцева ціна перевищує 20 гривень за кВт.
При цьому на ринку фактично відсутня конкуренція – є дефіцит ресурсу, і споживач змушений купувати електроенергію за тією ціною, яка є.
Чому після війни платіжки можуть “злетіти”
Експерт попереджає: нинішня модель є тимчасовою і штучною. Якщо після завершення війни держава різко відмовиться від дотацій, платіжки можуть зрости дуже швидко і болісно для населення.
Водночас він підкреслює, що тарифи не мають бути інструментом соціальної політики – для цього існують субсидії. Саме адресна допомога, а не занижені тарифи, дозволяє захистити вразливі верстви населення без руйнування економіки галузі.
Тарифи не є інструментом соціальної допомоги – для цього існують субсидії. Коли ми занижуємо ціну для всіх, ми субсидуємо неефективне споживання і відлякуємо інвестиції. Можливо, базове споживання має залишатися доступним, але все, що понад норму, повинно оплачуватися за ринковою ціною. Це стимулює людей інвестувати в енергоефективність, власну генерацію і накопичувачі
– зазначив Святослав Павлюк.
Святослав Павлюк звертає увагу, що подібний шлях уже пройшли інші країни регіону, зокрема Молдова, яка має значно слабшу економіку, ніж Україна. Попри це, країна змогла перейти до повніших ринкових тарифів, поєднавши їх із механізмами соціального захисту населення.
Молдова – це ще бідніша країна, ніж Україна, але вони якось це пережили. Вони пішли в повні тарифи, водночас запровадивши адресну підтримку для людей. Людям сказали правду. У нас же всі бояться сказати правду, і ми продовжуємо субсидувати абсолютно неефективне споживання
– зазначив виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України».
Інвестиції йдуть повз населення
Через низькі тарифи для побутових споживачів інвестиції в енергетику спрямовуються переважно на комерційний сектор. Бізнес встановлює генератори, сонячні станції, акумулятори, тоді як у житловому секторі інвестицій практично немає – за нинішньої ціни електроенергії це економічно невигідно.
На думку Павлюка, це консервує неефективне споживання та гальмує енергетичну модернізацію країни.
Будь-які інвестиції, які сьогодні відбуваються в енергетичному секторі, ідуть не в сегмент для населення, а виключно в комерційний сектор. Бізнес може собі дозволити встановлювати генератори, сонячні електростанції, акумулятори й таким чином зменшувати залежність від мережі. Для населення ж ніхто не інвестує, тому що за ціни близько 4,6 гривні за кіловат-годину електроенергія економічно не стимулює жодних вкладень
– каже він.
Можлива модель майбутнього
Як один із можливих варіантів, Святослав Павлюк допускає запровадження диференційованого підходу до тарифоутворення: базовий обсяг споживання на рівні близько 80 кВт на місяць може оплачуватися за чинним пільговим тарифом близько 4,6 грн за кВт, тоді як усе споживання понад цей обсяг – за ринковою ціною, яка нині може становити 12–15 грн за кВт. За його словами, така модель дозволяє зберегти доступну електроенергію для мінімальних побутових потреб і водночас стимулює скорочення надмірного споживання, інвестиції в енергоефективність, встановлення власної генерації та систем накопичення енергії.
Источник: УНН
