США намагаються відірвати росію від Китаю – стара стратегія у новій геополітичній реальності<p>Вашингтон розглядає можливість послаблення союзу москви та Пекіна для стримування Китаю. Експерти вважають таку стратегію
малореальною через залежність рф.</p>
Спроба США послабити союз між росією та Китаєм – не нова ідея у світовій політиці. Подібні підходи застосовувалися ще під час Холодної війни, коли Вашингтон намагався використати конфлікт між Пекіном і СРСР.
Сьогодні ця стратегія знову активно обговорюється на тлі війни в Україні, загострення протистояння між США і Китаєм та спроб Вашингтона переформатувати глобальний баланс сил. У політичних колах навіть звучать припущення, що США можуть намагатися певною мірою “перетягнути” росію від Китаю, щоб послабити головного геополітичного конкурента – Пекін.
Чи справді така стратегія існує, навіщо вона потрібна Вашингтону і чи має шанси на успіх – у матеріалі УНН.
Історичний прецедент: як США використали конфлікт між Китаєм і СРСР
Ідея послабити союз між двома великими державами не є новою і має глибоке коріння в історії Холодної війни.
У 1950-х роках Китай і Радянський Союз вважалися головними союзниками у комуністичному таборі. У 1950 році між ними навіть було підписано Договір про дружбу, союз і взаємну допомогу. СРСР допомагав Китаю розвивати промисловість, передавав технології та підтримував військову модернізацію.
Однак уже наприкінці 1950-х між двома державами почали зростати суперечності. Лідер Китаю Мао Цзедун різко критикував політику Микити Хрущова, зокрема його курс на “мирне співіснування” із Заходом. Пекін вважав, що СРСР поступово відходить від жорсткої антизахідної лінії.
У 1960 році конфлікт загострився настільки, що Радянський Союз відкликав тисячі своїх інженерів і спеціалістів із Китаю. Фактично це стало початком повного політичного розриву між двома країнами.
Суперництво швидко перейшло у військову площину. У 1969 році між Китаєм і СРСР відбулися збройні зіткнення на острові Даманський на річці Уссурі. Конфлікт був настільки серйозним, що у світі навіть заговорили про можливість великої війни між двома комуністичними державами.
Саме у цей момент США вирішили скористатися протистоянням між Пекіном і Москвою. Архітектором нової американської політики став радник президента США з національної безпеки Генрі Кіссінджер. Він розробив концепцію так званої “трикутної дипломатії”, у якій США, СРСР і Китай мали балансувати один одного.
У 1971 році Кіссінджер здійснив секретний візит до Пекіна, який став підготовкою до історичної події. У лютому 1972 року президент США Річард Ніксон здійснив історичний візит до Китаю та зустрівся з Мао Цзедуном. Це стало початком нормалізації відносин між Вашингтоном і Пекіном після більш ніж двадцяти років повної ізоляції.
У результаті Китай поступово почав виходити з орбіти радянського впливу, а США отримали можливість послабити позиції СРСР у глобальній геополітичній боротьбі. Саме цей досвід “трикутної дипломатії” Кіссінджера часто згадують сьогодні, коли аналізують спроби США вплинути на відносини між росією та Китаєм.
Чому США хотіли б послабити союз москви і Пекіна
Сьогодні Китай вважається головним стратегічним конкурентом США у XXI столітті. Йдеться не лише про військове суперництво, а й про економіку, технології, глобальні ринки та політичний вплив.
Якщо Китай і росія діятимуть як стратегічний союз, це створює для США значно складнішу геополітичну ситуацію. Поєднання китайської економічної потужності та російських ресурсів і військового потенціалу може стати серйозним викликом для Заходу.
Саме тому у Вашингтоні можуть розглядати варіанти послаблення цього партнерства. Експерт-міжнародник, кандидат політичних наук Станіслав Желіховський у коментарі для УНН зазначає, що у політиці США дійсно можна побачити спроби розділити росію та Китай.
Трамп сподівається, що йому вдасться розірвати цю тісну співпрацю між москвою та Пекіном. І він розраховує, що з росією можна буде налагодити більш тісну взаємодію, щоб певною мірою компенсувати ті можливості, які зараз має Китай
– зазначив експерт.
Ресурси росії як фактор у глобальній конкуренції
Окремим елементом цієї логіки є економічний фактор. росія має значні природні ресурси – енергоресурси, метали, рідкоземельні елементи, які є важливими для сучасної промисловості.
У цьому контексті деякі американські політики можуть розглядати росію як потенційного економічного партнера, який міг би частково балансувати вплив Китаю.
Трамп також сподівається, що можна буде з росією тісніше співпрацювати і таким чином компенсувати ті аспекти, які зараз є у Китаю – наприклад ресурси чи рідкоземельні метали. росія може пропонувати свої видобутки як альтернативу
– пояснив Желіховський.
Попри це Китай не поспішає переходити до відкритої конфронтації із Заходом. Пекін намагається балансувати між підтримкою росії та збереженням економічних зв’язків із США і Європою.
Чому ця стратегія навряд чи спрацює
Попри історичні приклади сьогоднішня ситуація суттєво відрізняється від періоду Холодної війни. Союз між росією і Китаєм сформувався на основі спільного протистояння Заходу.
Крім того, після 2022 року росія значно сильніше залежить від китайської економіки. Китай став ключовим торговельним партнером москви, одним із головних покупців російських енергоресурсів і важливим каналом для обходу санкцій.
А головне – стратегічні інтереси США і росії залишаються фундаментально протилежними. Фактично ці держави залишаються геополітичними суперниками. На цьому тлі спроби Вашингтона відірвати росію від Китаю є малореалістичними.
Фактично сьогодні росія дедалі більше опиняється у залежному становищі від Пекіна. Через санкції, економічну ізоляцію та війну проти України москва змушена орієнтуватися на китайські ринки, технології та фінансові можливості. У такій конфігурації росія дедалі більше виглядає як молодший партнер або навіть залежний союзник Китаю.
Саме тому спроби США повторити геополітичну комбінацію часів Кіссінджера можуть виглядати як боротьба з уже зміненою реальністю.
У сучасній системі міжнародних відносин США і росія залишаються стратегічними конкурентами, а союз москви і Пекіна, ймовірно, збережеться – незалежно від дипломатичних маневрів Вашингтона.
Источник: УНН
