Чому українські пацієнти створюють громадські ініціативи на кшталт StopOdrex. Українські пацієнти об’єднуються у громадські ініціативи, щоб фіксувати випадки можливих медичних помилок і захищати свої права. Причина – складність доведення лікарської недбалості, тривалі і дорогі судові процеси та відсутність ефективного контролю за якістю медичних послуг. На цьому тлі з’являються платформи на кшталт StopOdrex, які стають альтернативним інструментом боротьби за справедливість та взаємної підтримки.
В Україні відсутній незалежний контроль за якістю медичних послуг, а судові справи про медичну недбалість, що спричинила серйозні наслідки для пацієнта – можуть тривати роками без жодних результатів. Пацієнти, що вважають себе постраждалими через лікування та родини загиблих самостійно створюють майданчики для фіксації можливих медичних помилок та взаємодопомоги. Як громадські ініціативи на кшталт StopOdrex впливають на розвиток державної системи захисту пацієнта та контролю за медичною сферою, читайте в матеріалі УНН.
Коли лікування у приватній клініці замість одужання призводить до ускладнень або смерті, пацієнт або його родина фактично опиняються сам на сам з трагедією. Перше, що має зробити потерпіла сторона – зібрати всю можливу медичну документацію та звернутись до правоохоронних органів. Після цього, як правило, розпочинається довгий і складний процес встановлення обставин справи. Правоохоронні органи відкривають кримінальне провадження, призначають судово-медичні експертизи, допитують свідків та збирають докази.
Саме результати експертиз є ключовими для встановлення, чи були дії лікаря відхиленням від медичних стандартів і чи існує причинно-наслідковий зв’язок між лікуванням і наслідками для пацієнта. Після завершення досудового розслідування справа може бути передана до суду, де її розгляд може тривати роками.
Втім, проблеми для пацієнта часто починаються ще на першому етапі – збору доказів. Як пояснює керуючий партнер АО “Максимальний захист” Максим Герасько , без повного пакета медичної документації довести факт можливої лікарської помилки практично неможливо. Водночас пацієнти нерідко стикаються з ситуаціями, коли їм не видають історію хвороби, виписки або інші документи “на руки” в повному обсязі.
Справа в тім, що в принципі пацієнту завжди важко довести винуватість лікаря або установи з тих причин, що, наприклад, дуже часто пацієнтам не дають на руки історію хвороби. Не кожен пацієнт збирає всі довідки, всі виписки, всі заключення і має на руках медичні документи, які дозволяють встановити помилку лікаря
– зазначив Герасько.
Крім того, навіть за наявності документів, процес їх аналізу потребує проведення спеціалізованих експертиз, які є тривалими та дороговартісними. Саме на цьому етапі багато справ фактично “зупиняються”. Адже частина потерпілих не має ресурсів продовжувати юридичну боротьбу, інші – втрачають віру у можливість отримати результат.
Реакцією суспільства на таку систему є громадські ініціативи на кшталт StopOdrex. Які збирають, фіксують і публікують (у випадку StopOdrex анонімно) відгуки та історії про лікування в українських медзакладах. Такі платформи не замінюють суд чи слідство, однак створюють альтернативний простір, де історії про людські трагедії не губляться в бюрократичних процедурах і не залишаються без уваги. По суті, такі ініціативи не виникають самі по собі – це вимушений крок людей, яких не почула держава.
Ще однією причиною появи незалежних громадських рухів є відсутність в Україні незалежного органу, який би реально оцінював якість медичних послуг.
Контролю якості практично не існує, тому що не існує критеріїв оцінки, досі вони ніким не запроваджені. Ніким: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, – одне із болісних тем і місць, яких поки що в нашій системі належним чином, так це мало б бути, немає
– вважає ексміністр Охорони здоровʼя України Олег Мусій.
Вирішити системну проблему, на думку виконавчої директорки БФ “Пацієнти України” Інни Іваненко може перегляд формату видачі медичних ліцензій. За прикладом Європи, ліцензування конкретного лікаря, а не медичного закладу могло б покласти початок для більш прозорої процедури контролю.
Наразі ліцензію на медичну практику отримує медичний заклад, а не лікар (на відміну від більшості європейських країн). Відповідно і відповідальність перед пацієнтом несе медзаклад. Це ускладнює притягнення конкретного фахівця до відповідальності та обмежує права пацієнтів. Самостійно пацієнтові проконтролювати якість надання тих чи інших послуг майже неможливо, тому на себе це має взяти незалежний державний орган
– вважає Інна Іваненко.
Дійсно, адже в західних країнах пацієнтам не потрібно обʼєднуватись і створювати громадські ініціативи для відстоювання власної позиції. Там судові позови щодо медичної недбалості є звичною частиною системи, яка дозволяє їй самоочищуватись і вдосконалюватись.
Судові прецеденти формують практичну реалізацію правозастосування медичних протоколів або визначають наслідки їх порушень у конкретних випадках. Своєю чергою, визнання наявності випадків медичної недбалості та ефективний захист інтересів потерпілого пацієнта забезпечують чесну оцінку дій системи охорони здоров’я та доступність інформації
– розповіла УНН адвокат, засновниця ТОВ “Юридична компанія “ЛОДЖІК” Валерія Одинцова.
Вона також додала, що такі судові процеси виконують ще одну важливу функцію – підвищують прозорість системи. Коли випадки можливих помилок або недбалості стають предметом судового розгляду, пацієнти отримують розуміння того, як працює механізм відповідальності і чи може він бути ефективним. Фактично йдеться про формування довіри до медицини як інституції.
Джерело: УНН.
