Як Україна перетворилася з прохача на один з найцінніших безпекових активів Заходу. Логіка ведення війни змінюється і Україні є що запропонувати партнерам – від досвіду до інноваційних технологій, якими вже цікавляться на Заході.
З часу початку повномасштабної війни в Україні стало зрозумілим, що підходи до ведення війни змінюються. І хоча військові аналітики говорять про це давно, остаточно лідери країн пересвідчились у цьому після ударів Ірану по сусідніх країнах, коли відносно дешеві “шахеди” довелося збивати з Patriot, витрачаючи при цьому мільйони доларів. І як виявилося – Україна може не лише навчити ефективної протидії новітнім типам атак а й запропонувати технологічні рішення. Про це йдеться у статті колишнього міністра оборони України Олексія Резнікова у співавторстві з Далібором Рохацем – старшим науковим співробітником Американського інституту підприємництва. Про що свідчать події останніх місяців у контексті безпеки не лише України, а й партнерів, розбирався УНН.
Змінюється логіка ведення війни
“Масований прорив, який визначив сухопутну війну 20-го століття, сьогодні практично неможливий. Війна в Ірані вже навчила Сполучені Штати деяким із цих важких уроків. Союзники США, що керували ракетними батареями Patriot, витрачали мільйони доларів за кожен постріл, щоб знищувати іранські безпілотники, які коштували десятки тисяч кожен. Їхні запаси перехоплювачів почали виснажуватися задовго до того, як це сталося в Тегерана. Але сама математика є лише сигналом того, що старий спосіб ведення справ більше не буде достатнім. Справжня адаптація означатиме навчання воювати по-іншому. І Україні є чого навчити своїх партнерів”, – пишуть у своїй статті Резніков та Рохаць.
Автори резонно зауважують, що заможність країни та можливість виставити чисельнішу армію перестають відігравати вирішальну роль у воєнній перемозі. І саме Україна поховала цей принцип.
“Військовий бюджет Росії зріс у кілька разів з початку повномасштабного вторгнення, досягнувши 10% ВВП у 2025 році, або половини державних витрат Росії. І він, ймовірно, зростатиме ще більше, оскільки державні фінанси Росії отримають поштовх від високих цін на нафту. Чисельність військовослужбовців, що перебувають на дійсній службі, також збільшилася з приблизно 1 мільйона до 1,5 мільйона.
Однак темпи російського просування цього року неухильно знижуються. У квітні Росія навіть зафіксувала чисту втрату контрольованої нею території в Україні — частково в результаті заміни поранених та полеглих поспішно навченими новобранцями”, – вказують у своїй статті автори.
Вони наводять дані, що з початку року Росія щомісяця втрачає на війні близько 35 тисяч військових, але її армія чисельно все одно переважає українську. Але українці змогли протиставити свою здатність до інновацій.
“Лінія зіткнення з Росією має довжину близько 745 миль, а так звана зона ураження — від 15 до 30 миль завглибшки, контролюється з обох боків безпілотними наземними апаратами, повітряними дронами та морськими платформами. Математика такої війни невблаганна. Безпілотник з видом від першої особи вартістю 500 доларів може знищити російський танк вартістю багато мільйонів доларів. Перехоплювач, надрукований на 3D-принтері за 1000 доларів, може збити “Шахед” за 35 000 доларів. Перемагає той, хто може виробляти дешевше, швидше та у великих масштабах. Наразі в цих перегонах виграє Україна”, – додають автори.
Гонитва за українськими військовими інноваціями
На широкий загал про зацікавленість українськими оборонними технологіями з боку дружніх країн в Україні заговорили саме після іранських ударів. Водночас за останні місяці стало очевидним, що легкі та недорогі дрони-перехоплювачі здатні протистояти “шахедам” далеко не все, що цікавить партнерів. Та й Україна може запропонувати значно більше для посилення колективної безпеки.
Так минулого тижня Київ та Берлін підписали угоду “Brave Germany” (“Хоробра Німеччина”). Угода, серед іншого, передбачає інвестиції у розмірі 300 мільйонів євро для розвитку українських можливостей із завдання “діпстрайків”. Це також включає спільне виробництво ударних безпілотників середньої дальності на базі штучного інтелекту, початкова партія з 5000 одиниць призначена для Збройних сил України.
Додамо, що ця співпраця може бути далеко не єдиною у чому зацікавлені німці – Німеччина розглядає можливість заміни американських крилатих ракет Tomahawk на українські далекобійні ракети “Фламінго”, яка значно поступається вартістю. Також стало відомо, що німецька компанія Diehl Defence – відома, як виробник ЗРК Iris-T SLM уклала угоди про технологічну співпрацю з українськими КБ “Луч”, яке виробляє, зокрема ПТРК “Стугна-П” та виробником “Фламінго” Fire Point. І хоча деталі цієї угоди не розголошуються, експерти вважають, що це може дати поштовх до розробки як і дешевших засобів ППО, так й іншого спектра ракетного озброєння.
Виявляють зацікавленість і американці. Так з’явився проєкт угоди між Україною та США про відправку безпілотників українського виробництва до Сполучених Штатів для випробувань на американській землі. І хоча угода ще не підписана, аналітики вже передбачають, що це може стати лише першим кроком – у преамбулі документа обидві сторони висловлюють “спільний інтерес до майбутнього спільного виробництва, розробки або закупівлі українських технологій”.
“Це разюча зміна. Донедавна Київ вважався прохачем у західних столицях. Сьогодні Україна є більш суверенною, більш спроможною та більш незалежною, ніж будь-коли з моменту проголошення державності в 1991 році. Вона стала одночасно непереможною для Москви та незамінною для Вашингтона, Берліна та інших”, – роблять висновок у своїй статті Резніков та Рохаць.
Партнерам є чого повчитися в України.
Джерело: УНН.
