Україна будує нову “кіл-зону” для росії – як middle strike-дрони можуть змінити хід війни. ЗСУ застосовують дрони Hornet та MORRIGAN для знищення логістики рф на відстані до 150 км. Масове виробництво цих систем створить кіл-зону в тилу ворога.
Українські Сили оборони поступово змінюють саму логіку війни на фронті. Якщо ще рік тому головним завданням було стримування російських штурмів на лінії бойового зіткнення, то зараз дедалі більше ударів переноситься в оперативну глибину окупованих територій, українські дрони вже полюють на логістику армії рф у районах Донецька, Маріуполя, Бердянська та навіть на ключовій трасі Таганрог – Джанкой, передає УНН.
Фактично Україна намагається створити для росіян нову “кіл-зону” – територію, де будь-яке переміщення техніки, пального чи особового складу стає смертельно небезпечним. І якщо ця система буде масштабована, вона здатна не лише зірвати російські наступальні плани, а й створити передумови для майбутнього контрнаступу.
Війна переходить у нову фазу
Останні місяці показали важливу зміну. Українські безпілотники вже працюють не лише на тактичній глибині у 10–20 кілометрів, а значно далі – на відстані 80, 120 і навіть понад 150 кілометрів від лінії фронту. Під удари потрапляють вантажівки, паливозаправники, системи ППО, склади та військові колони росіян.
Особливо болючою для окупантів стає траса Р-280 “новоросія”, яка фактично є головною логістичною артерією між росією, окупованим півднем України та Кримом. Ще недавно російські війська вважали ці маршрути відносно безпечними, тепер навіть далекі тилові дороги поступово перетворюються на територію постійного ризику.
Російські Z-канали вже відкрито скаржаться на втрату ініціативи у “малому небі” та зростання дальності українських ударів.
Hornet і MORRIGAN – нова українська зброя
Ключову роль у цих ударах відіграють не класичні FPV-дрони, а нові middle strike-системи – безпілотники середньої дальності. Нещодавно 412 бригада Nemesis Сил безпілотних систем ЗСУ вперше показала дрон MORRIGAN, який вже працює по маршрутах між Маріуполем і Кримом.
Такі системи створюються спеціально для ураження цілей в оперативній глибині – далеко за межами дії звичайних FPV. Військовий експерт Олександр Коваленко в коментарі УНН пояснив, що саме такі дрони зараз дозволяють Україні діставати російську логістику на окупованих територіях.
Це саме Hornet. FPV-дрони так далеко не літають. Навіть FPV на оптоволокні зараз мають максимальну дальність приблизно 40–50 кілометрів. На 80 чи 120 кілометрів вони не працюють. Тому всі ці удари по Маріуполю, Донецьку – це саме Hornet
– зазначив експерт.
За його словами, Україна паралельно розробляє власні аналоги таких систем, а напрямок middle strike стає одним із ключових для всієї війни.
Для справжньої “кіл-зони” потрібні тисячі дронів
Втім, окремі успішні удари ще не означають повного паралічу російської логістики. Коваленко наголошує – щоб створити повноцінну “кіл-зону” над окупованими територіями, потрібні зовсім інші масштаби виробництва та застосування дронів.
Для цього нам потрібно більше цих засобів. Їх треба використовувати хоча б у масштабах, які росіяни зараз застосовують на окремих напрямках. Якщо говорити про всю лінію бойового зіткнення, то йдеться вже не про сотні. Це можуть бути тисячі аеродронів щодоби, можливо навіть більше
– пояснив Коваленко для УНН.
Фактично йдеться про створення постійного повітряного контролю над ключовими маршрутами противника.
У такій ситуації російська армія стикається з головною проблемою сучасної війни – неможливістю безпечно переміщати резерви, боєприпаси та пальне.
Чому удари по логістиці важливіші за штурми
Сьогодні війна дедалі більше нагадує боротьбу на виснаження ресурсів. росія все ще має перевагу у живій силі та артилерії, але навіть велика армія не може ефективно наступати без стабільного постачання.
Саме тому Україна зараз дедалі частіше б’є не по окопах, а по дорогах, мостах, паливних маршрутах та тиловому забезпеченню. Це значно дешевший і ефективніший спосіб послаблення противника.
Удар по вантажівці з боєкомплектом або цистерні з пальним може зірвати цілу штурмову операцію на конкретній ділянці фронту. Крім того, російська армія змушена витрачати дедалі більше ресурсів на захист тилу, перекидати ППО та розосереджувати склади.
Чи можливий контрнаступ
Питання великого українського контрнаступу залишається складним, реалії фронту у 2026 році дуже відрізняються від 2022-го чи навіть 2023-го. Щільність дронів, мінних полів та розвідки зробила класичні масштабні прориви набагато складнішими.
Але саме middle strike-дрони можуть створити умови для локальних проривів. Якщо українським силам вдасться системно паралізувати логістику окупантів на півдні, російські війська можуть опинитися у дуже небезпечному становищі.
Їм нікуди відступати, окрім Криму або території росії. А Крим – це ще більш затиснута територія. Там узагалі обмежений маневр. Це 20 тисяч квадратних кілометрів, де всі позиційні райони прогнозовані. Для них це набагато складніша ситуація
– пояснив Коваленко.
Саме тому удари по трасі Таганрог – Джанкой мають стратегічне значення. Це не просто атаки по окремих вантажівках. Це спроба поступово “відрізати” окупаційне угруповання від постачання.
Чи здатна Україна переломити хід війни
Головна проблема України зараз – не технології, а масштаб. Українські військові вже довели, що здатні створювати сучасні безпілотні системи та ефективно їх застосовувати, але для реального перелому потрібне масове виробництво.
Фактично війна входить у фазу індустріального протистояння дронів. Хто швидше масштабуватиме виробництво, адаптуватиме технології та навчить операторів – той і отримає перевагу. І хоча наразі говорити про швидкий крах російського фронту зарано, Україна поступово створює для російської армії нову реальність, де навіть глибокий тил більше не є безпечним.
Джерело: УНН.
