Що таке “доброзвичайність”, яке місце вона займає у Цивільному кодексі та чому викликала хвилю критики. Рада підтримала у першому читанні проєкт Цивільного кодексу з нормою про доброзвичайність. Експерти застерігають від судових маніпуляцій та обмеження прав громадян.
Законопроєкт №15150 “Проєкт Цивільного кодексу”, який Верховна Рада України прийняла за основу в першому читанні, віддавши 254 голоси “за”, викликав у суспільстві не менш бурхливе обговорення та обурення, ніж його попередник – законопроєкт №14394, який дозволяв суду у виняткових випадках надавати право на шлюб з 14 років.
Голова українського парламенту Руслан Стефанчук стверджує: законопроєкт – результат понад 7 років роботи.
“Це понад 300 найкращих юристів з усіх куточків країни. Проєкт нового Цивільного кодексу було обговорено з усіма фракціями парламенту. І підготовка до другого читання залишиться максимально відкритим та інклюзивним процесом”, – переконує очільник Ради.
Водночас низка правників, освітян, педагогів, профільних експертів та громадських активістів з ним не згодні. Зокрема, каменем спотикання стала нова норма про доброзвичайність, яку ввели до тексту нового Цивільного кодексу України (ЦКУ).
Яка історія цього поняття, що воно означає на законодавчому рівні, як впливатиме на життя звичайних українців та чому вже зараз викликає стільки негативно забарвлених дискусій та суперечок, розбирався УНН.
Що таке доброзвичайність
“Великий тлумачний словник сучасної української мови” подає це поняття як застарілий абстрактний іменник до слова “доброзвичайний” – цілком пристойний, нормальний.
Крім того, у юриспруденції існує поняття boni mores. Оксфордський словник подає визначення boni mores як гарної поведінки, чесноти. Тобто йдеться про загальні принципи моралі та належної поведінки, що визнаються та приймаються в певному суспільстві чи спільноті.
Як доброзвичайність “розуміють” у проєкті нового Цивільного кодексу
У проєкті нового українського ЦКУ термін “доброзвичайність” вживають 45 разів.
Автори документа розуміють під ним сукупність моральних норм та принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, усталених у суспільстві.
Але юристки ГО “Марш жінок”, які повністю проаналізували текст нового проєкту ЦКУ, стверджують: доброзвичайність у цьому контексті – лазівка для маніпуляцій та вияв консерватизму.
“У другому найважливішому документі країни після Конституції хочуть змішати право і мораль. Судді можуть ухвалювати рішення не по закону, а “за мораллю”. Чітких меж поведінки, яку вважатимуть “аморальною”, не існує. Стандарти для різних людей можуть бути різними”, – кажуть правники.
Чому з’явилася потреба ввести доброзвичайність в українське правове поле?
“Судово-юридична газета”, яка у своїх матеріалах системно аналізує проєкт нового ЦКУ, пише про те, що поняття “доброзвичайність” хочуть офіційно закріпити, щоб у судів з’явився додатковий інструмент на випадок, коли закон або підзаконний акт мають у конкретному випадку “білу пляму”. З його допомогою можна буде закривати такі прогалини, що виникли в праві, та якими можуть користуватися недоброчесні громадяни.
Водночас сама ідея не нова. Суди й раніше застосовували принципи добросовісності, справедливості та розумності як загальні засади цивільного права. Але у новому документі законотворці це вирішили винести в окрему норму.
Головна проблема в іншому: наразі немає чітких критеріїв наповнення змісту цієї категорії. У результаті все залежатиме від того, як доброзвичайність почнуть тлумачити суди на практиці. А це вже ризики різнобою в рішеннях і доволі широкий простір для суб’єктивності.
Провідний аналітик ЕАЦ “Медичний конструктор” Владислав Смірнов, який активно відстежує всі етапи роботи з оновлення ЦКУ та вже пояснював, у чому небезпека підліткових шлюбів, які хотіли узаконити у попередньому варіанті документа, теж прагне знайти відповідь на це питання.
“Питання не в тому, чи гарно звучить слово “доброзвичайність”. Питання в іншому: навіщо цю аморфну субстанцію тягнуть у приватне право, і хто саме завтра вирішуватиме, що є належною поведінкою, а що — ні. Бо як тільки в законі з’являється щось на кшталт загальновизнаних уявлень суспільства, я одразу хочу спитати: якого саме суспільства? За який період: останні 100 чи 300?” – пише аналітик на своїй сторінці у Facebook.
Смірнов вважає, що автори нового кодексу хочуть дати суду ще один універсальний ключ: мовляв, навіть якщо немає прямої заборони, можна дивитися ширше — на добрі звичаї, моральні принципи, етичні стандарти, загальне уявлення про належну поведінку; а також підкреслити, що вони будують систему приватного права. Але при цьому, на думку експерта, не враховують багато суперечностей та “гострих кутів”.
Джерело: УНН.
