Що оцінює судово-медичний експерт у справах про медичну недбалість – бліц-інтерв’ю з професором Андрієм Біляковим. Судово-медичний експерт у справах про медичну недбалість оцінює дії лікаря, дотримання клінічних протоколів та причинно-наслідковий зв’язок між лікуванням і шкодою для пацієнта. Професор Андрій Біляков пояснив, як експерти встановлюють дефекти медичної допомоги та чому саме експертиза часто стає ключовим доказом у суді.
Справи про можливу медичну недбалість є одними з найскладніших для слідства та суду. У таких провадженнях ключову роль відіграє судово-медична експертиза, адже саме вона дозволяє оцінити дії лікаря, дотримання медичних стандартів і наявність причинно-наслідкового зв’язку між лікуванням та шкодою для пацієнта. Детальніше про те чи довіряють судді експертизам та про те чи можуть вони дійсно довести причинно-наслідковий звʼязок, читайте в бліц-інтервʼю в.о. завідувача кафедри судової медицини та медичного права Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, професора Андрія Білякова.
– Що саме оцінює судово-медичний експерт у справах про медичну недбалість?
– При розслідуванні злочинів проти життя та здоров’я особи, вчинених медичними працівниками (зокрема, за ст. 140 КК України), судово-медична експертиза завжди проводиться комісійно із залученням висококваліфікованих профільних фахівців (клініцистів).
Експертна комісія детально оцінює такі етапи надання медичної допомоги:
Діагностичний етап: своєчасність, повнота та правильність встановлення діагнозу. Чи було проведено весь спектр обов’язкових лабораторних та інструментальних досліджень.
Лікувально-тактичний етап: правильність вибору методу лікування (консервативне чи хірургічне), своєчасність оперативного втручання, адекватність дозування та сумісність призначених лікарських засобів.
Технічний етап: якість безпосереднього виконання маніпуляцій та операцій (чи не було допущено технічних дефектів, пошкодження судин, нервів, залишення сторонніх предметів).
Організаційний етап: правильність маршрутизації пацієнта, своєчасність скликання консиліуму або переведення хворого до закладу вищого рівня надання допомоги.
Дефекти ведення медичної документації: ретельність заповнення медичної карти, оскільки вона є основним об’єктом дослідження.
– Чи обовʼязково медики мають дотримуватись медичних протоколів?
– Медичні стандарти та клінічні протоколи (затверджені Наказами МОЗ України) є базовим критерієм, за яким експерти оцінюють “належність” або “неналежність” дій лікаря. Це еталон безпечної медичної практики.
– Чи є відхилення обов’язково порушенням?
– Ні, не є. Головна вимога, аби будь-яке відхилення від стандарту було обґрунтованим з наукової точки зору та обов’язково зафіксованим у медичній документації з поясненням причин. Якщо лікар відступив від протоколу без об’єктивних медичних підстав – це кваліфікується експертом як дефект надання медичної допомоги.
– Чи можна встановити причинно-наслідковий звʼязок між незадокументованими відхиленнями від медичних протоколів та шкодою для пацієнта?
– Встановлення причинно-наслідкового зв’язку – найвідповідальніша частина експертизи. Експерт повинен чітко розмежувати наслідки самої хвороби від наслідків дій чи бездіяльності лікаря.
У судово-медичній практиці виділяють два види зв’язку:
Прямий (безпосередній) зв’язок: коли саме дія або бездіяльність лікаря запустила ланцюг патологічних змін, що призвели до ускладнення, інвалідності чи смерті (наприклад: перфорація здорового органу під час операції з наступним перитонітом; введення препарату, на який у пацієнта відома алергія, що викликало анафілактичний шок). Тільки за наявності прямого зв’язку настає кримінальна відповідальність лікаря.
Опосередкований (непрямий) зв’язок: коли помилка лікаря лише сприяла розвитку несприятливого результату, але не була його першопричиною (наприклад: несвоєчасна діагностика онкологічного захворювання зменшила шанси пацієнта на одужання, але причиною смерті стала пухлина). Такий зв’язок частіше стає предметом цивільних позовів про відшкодування шкоди.
Для цього експерти застосовують метод ретроспективного аналізу, вибудовуючи хронологічний ланцюжок: “початковий стан пацієнта – дія/бездіяльність лікаря – патофізіологічні зміни – фінальні наслідки”.
– Наскільки суди довіряють висновкам судово-медичних експертиз?
– Судді є фахівцями в галузі права, але не володіють спеціальними медичними знаннями. Вони не можуть самостійно оцінити, чи правильно було виконано медичну процедуру або чи вірно підібрано дозу препарату.
Згідно зі ст. 242 КПК України, призначення експертизи є обов’язковим, якщо необхідно встановити причини смерті або тяжкість і характер тілесних ушкоджень.
Висновок експерта є самостійним джерелом доказів (ст. 101 КПК України, ст. 102 ЦПК України). Він не має наперед встановленої сили, але де-факто є фундаментом судового рішення.
Простими словами – експертний висновок перекладає складні біологічні та клінічні процеси на мову юридичних фактів. Без судово-медичної експертизи суд юридично неспроможний встановити наявність складу злочину чи цивільного правопорушення у діях медика.
Джерело: УНН.
