Народжуваність в Україні падає: що буде зі школами через 4–5 років. Через падіння народжуваності кількість першокласників в Україні зменшилася на 13%. У перспективі школи втрачатимуть до 90 тисяч учнів щороку.
Наприкінці квітня 2026 року Державна служба статистики України (Держстат) оприлюднила дані, які ілюструють стан освіти в державі. Цифри показують, що вже зараз до перших класів шкіл заходить значно менше дітей – близько 300 – 320 тисяч кожного навчального року. У перспективі щороку школи втрачатимуть 60 – 90 тисяч учнів (15 – 25 % від загальної кількості).
Що це означає для України, чи очікує нас передчасне старіння нації та чи залишаться у сільській місцевості малокомплектні школи вже через 4 –5 років, розбирався УНН разом із провідним науковим співробітником Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Світланою Аксьоновою.
Народжуваність в Україні: що показує статистика та як вона впливає на систему освіти
За даними від Міністерства юстиції України, у 2025 році в Україні народилося 168,7 тисячі дітей. Водночас за цей самий рік померло 485,2 тисячі людей. Тобто на одну народжену дитину припадало приблизно троє померлих.
Порівняно з попереднім роком смертність зменшилася на 2%, але народжуваність також продовжила падати — на 4,5%. На практиці це означає, що людей в Україні помирає значно більше, ніж народжується.
Рівень народжуваності впливає на систему освіти з затримкою приблизно у шість років. Тобто, діти, які народилися у 2022 – 2025 роках, прийдуть до перших класів уже наприкінці 2020-х.
У 2024 –2025 навчальному році до перших класів в Україні пішли 278 083 дитини. Це на 36 198 менше, ніж роком раніше, коли першокласників було 314 281. Тобто кількість першокласників скоротилася приблизно на 13%.
Школи вже входять у період поступового зменшення учнівських потоків. Найсильніше це відчуватимуть невеликі громади, сільські школи та заклади у регіонах, звідки виїхало багато родин із дітьми. У великих містах ситуація може здаватися стабільнішою через внутрішню міграцію, але це не скасовує загальної тенденції.
Школи в Україні сьогодні: скільки їх і як вони працюють
У Держстаті зазначають: станом на 2025 рік в країні працювали 11 820 середніх шкіл. Із них 7 426 розташовані у сільській місцевості, а 4 394 – у містах.
Якщо порівнювати ці дані з 2023 роком, можна побачити, що з того часу 881 школа припинила існування.
Зменшилася й кількість педагогів, готових навчати українських дітей та підлітків. Якщо в 2023 році у школах міст і сіл працювало 390,1 тисячі педагогів, то у 2025 році вже йшлося про 373,5 тисячі вчителів. Таким чином, у загальному педагогічний колектив на рівні країни зменшився на 16,6 тисячі осіб.
У 2026 році навчання в Україні й надалі відбувається у змішаному форматі: частина занять проходить очно, частина — дистанційно. Такий підхід пов’язаний із безпековими ризиками, зокрема загрозою обстрілів, проблемами з електропостачанням і руйнуванням освітньої інфраструктури.
Додаткове навантаження лягає на громади, які приймають внутрішньо переміщених осіб. Вони мають швидко включати дітей і молодь, що переїхали з інших регіонів, у роботу місцевих шкіл та закладів вищої освіти.
Крім того, зважаючи на активні бойові дії на території України, у життя школярів, педагогів батьків входить нова реальність – підземні школи. На будівництво та оснащення таких спрямовують значні кошти як із державного бюджету, так і з кошторисів громад.
Закриття шкіл: чи стане цей сценарій неминучим для України
Закриття або реорганізація частини шкіл на думку експертів у галузі освіти та демографії, у сільській місцевості можуть стати неминучими, але не означатимуть повний крах освітньої системи в державі.
Схожої думки дотримується директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи Елла Лібанова. Вона вважає, що школи, де навчаються 10 – 12 учнів, не можуть забезпечити дітям і підліткам доступ до якісної освіти. Тому потрібно проводити реформи.
“Будемо запроваджувати різні форми освіти. Необхідно буде об’єднувати школи. Школа, в якій 10-12 учнів, це ненормальний рівень освіти. Школа має бути місцем для дітей: їхнього спілкування, розвитку, соціалізації, а вже потім набуття ними нових знань”, – сказала експертка.
Головна причина реформування – дефіцит кадрів, адже у сільських малокомплектних школах часто один педагог викладає половину шкільних предметів. При цьому необхідної професійної підготовки для того, щоб одночасно викладати українську мову, англійську, алгебру та біологію у вчителя нема.
“Я, як демограф, знаю, що багато є сіл і селищ, де дітей дуже мало. Ці діти, вочевидь, не можуть там здобути нормальну освіту. Якщо один і той самий вчитель приходить і читає географію й історію – в мене вже сумніви. А якщо це хімія і фізика?” – звернулася до українців з риторичним запитанням демограф.
Що буде зі школами через 4–5 років: перспективи та прогнози
Експерти вже зараз говорять про те, що через 4 – 5 років українська школа відчує наслідки нинішнього падіння народжуваності. До перших класів почнуть приходити діти, народжені після початку повномасштабної війни. Нове покоління буде менш численним, ніж довоєнні когорти.
Як результат, в системі шкільної освіти в Україні стартують одразу кілька процесів.
По-перше, зменшуватиметься кількість першокласників, особливо у громадах із високою міграцією. По-друге, зростатиме тиск на місцеві бюджети, адже утримувати малокомплектні школи буде дедалі складніше. По-третє, посилиться конкуренція між закладами освіти за учнів і вчителів. По-четверте, держава буде змушена швидше переглядати мережу ліцеїв, гімназій та опорних шкіл.
Провідний науковий співробітник Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Світлана Аксьонова в розмові з журналістами УНН підтвердила: зниження народжуваності в Україні та виїзд частини родин із дітьми за кордон впливатимуть на систему шкільної освіти вже у найближчі роки.
“Кількість дітей у класах і школах може зменшуватися, однак це не означає, що країні варто поспішати із закриттям навчальних закладів”, – пояснила свою думку демографиня.
Водночас Аксьонова вважає, що зменшення кількості дітей не варто розглядати лише як проблему.
“Це також може стати можливістю для підвищення якості освіти. Йдеться не лише про школи, а й про дошкільну освіту, адже дитячі садки також впливають на рішення родин щодо народження другої чи наступної дитини”, – сказала експертка.
Аксьонова пригадала досвід 1990-х років, коли після різкого падіння народжуваності масово закривалися дитячі садки. Коли народжуваність почала зростати, система виявилася не готовою приймати більшу кількість дітей.
“Ми вже маємо досвід 90-х років, коли був шалений спад народжуваності, і тоді масово закривалися дитячі садочки. А коли почала підвищуватися народжуваність, дошкільна сфера виявилася неготовою до того, щоб приймати дітей”, — пояснила вона.
Розмірковуючи про найближче майбутнє шкільної освіти в Україні, експертка закцентувала на тому, що вже зараз потрібно працювати над якістю освітньої інфраструктури.
“Передусім ідеться про безпечні та комфортні укриття у школах. Вони мають бути не просто місцем, де діти можуть перечекати повітряну тривогу, а простором, у якому можна продовжувати навчальний процес”, – підкреслила Аксьонова.
Вона додала: “Сховища мають бути комфортні, захищені, безпечні для дітей. Дитина має почуватися там комфортно, має бути налаштована на навчання”.
Перспективи розвитку школи в Україні
Говорячи про перспективи шкільної освіти у найближчі роки, Світлана Аксьонова визнала: кількість дітей справді зменшуватиметься й це впливатиме на наповненість класів і потребу в окремих школах, особливо у сільській місцевості. Водночас демографиня застерегла від поспішних рішень щодо масового закриття навчальних закладів.
За її словами, нині частину дітей підвозять до більших шкіл, і такий підхід може бути виправданим. Але його необхідно втілювати в реальність дуже обережно. Для цього необхідно враховувати, скільки часу дитина проводить у дорозі, чи не виникає транспортна втома і чи не впливає це на навчання.
“Менше дітей буде, але, на моє переконання, не потрібно поспішати із закриттям шкіл. Потрібно зосередитися на підвищенні якості освіти”, — підкреслила Аксьонова.
Вона додала, що майбутнє окремих шкіл залежатиме і від можливості облаштувати якісні укриття. Якщо у будівлі неможливо створити безпечний простір, де можна не лише перебувати під час тривоги, а й продовжувати освітній процес, це стане серйозним викликом для роботи такого закладу.
“Не йти в сторону закриття, а саме в сторону підвищення якості й зменшення навантаження на кожного вчителя, на кожний заклад освіти”, — резюмувала демографиня.
Але для цього Україні доведеться почати майже з нуля розвивати опорні школи, оновлювати шкільні автобуси, інвестувати в укриття, цифрові інструменти, дистанційні та змішані формати навчання там, де це виправдано.
Джерело: УНН.
