Легалізація зброї після теракту в Києві – чи готова Україна до права на самозахист. Експерти обговорили право громадян на самозахист та необхідність жорсткого контролю власників зброї. На руках в українців уже є два мільйони стволів.
Після теракту у Києві 18 квітня в Україні з новою силою спалахнула давня дискусія про легалізацію короткоствольної вогнепальної зброї для цивільного населення. Прихильники кажуть про право громадян на самозахист, противники – про ризики зростання насильства, побутових конфліктів та загрозу використання зброї проросійськими елементами. УНН поспілкувалися з військово-політичним оглядачем групи “Інформаційний спротив” Олександром Коваленком та військовим експертом Олексієм Гетьманом про те, чи потрібна Україні легалізація зброї, які ризики це несе та чи є світовий досвід, на який можна орієнтуватися.
Дискусія не нова, але війна змінила її зміст
Питання вільнішого доступу цивільних до зброї обговорюється в Україні багато років. Ще до повномасштабної війни періодично з’являлися законопроєкти про цивільну зброю, однак остаточного політичного рішення так і не було ухвалено.
Після 2022 року тема набула нового виміру – мільйони українців побачили війну зблизька, частина населення брала участь у самообороні міст, а на руках опинилася велика кількість нелегальної зброї. Саме тому нинішня дискусія точиться вже не лише про право, а й про безпеку держави.
Законослухняна людина має право на захист
– аргумент прихильників.
Олексій Гетьман вважає, що легалізація цивільної зброї в Україні потрібна, якщо йдеться про психічно здорових і законослухняних громадян. На його думку, держава має дати людям можливість захищати себе і свої родини.
Я впевнений, що легалізація потрібна. Людина, яка є психічно здоровою і законослухняною, має право на особистий захист. Коли кажуть, що всі почнуть стріляти один в одного – це емоції, а не аналіз. Потрібно дивитися на факти
– сказав експерт.
За його словами, в Україні й без того перебуває значна кількість незареєстрованої зброї.
За більш-менш верифікованими оцінками, на руках у населення може бути близько двох мільйонів незареєстрованих стволів. Тобто зброя вже є. Питання лише в тому, чи вона буде в тіні, чи держава її поставить на облік, проведе експертизи, відстріл, визначить власника і правила використання
– зазначив Гетьман.
Він додає, що нинішня модель створює парадокс: злочинці зброю мають, а законослухняні громадяни – ні.
У бандитів та криміналітету зброя є. У людей, які живуть за законом, права на носіння немає. То виникає просте питання – кого фактично захищає така система?
– наголосив він.
Легалізація потрібна, але контроль має бути жорстким
– позиція Коваленка.
Олександр Коваленко підходить до теми значно обережніше. Він визнає, що право на зброю в умовах війни має сенс, однак застерігає – без наджорсткої системи перевірок це може стати серйозною внутрішньою загрозою.
Мова не може йти просто про довідку від лікаря, оплату збору і дозвіл на покупку пістолета. Це має бути комплексна перевірка людини – психологічна, біографічна, контррозвідувальна. Треба розуміти, хто ця людина, які в неї погляди, чи не підтримує вона ворога, що говорить про війну, чи не становить загрозу для суспільства
– заявив Коваленко.
Експерт звертає увагу, що в Україні досі є латентно проросійське середовище, яке у критичний момент може активізуватися.
У нас залишається певний прошарок людей з прихованими проросійськими настроями. Якщо така категорія отримає легальну зброю, то у день Х вони можуть використати її не для самозахисту, а проти української держави. Це треба враховувати абсолютно тверезо
– вважає він.
На його думку, саме події у Києві показали – питання не лише у наявності зброї, а й у тому, кому вона потрапляє до рук.
Ця ситуація демонструє, що легалізація можлива лише за умови максимально серйозного відбору. Бо якщо система буде корумпованою – довідки купуватимуть, дозволи продаватимуть, а зброя опинятиметься у небезпечних людей
– сказав Коваленко.
Чи призводить легалізація до зростання злочинності
Один із головних аргументів противників легалізації – страх різкого збільшення стрілянини, убивств і конфліктів. Однак міжнародний досвід набагато складніший і не дає однозначної відповіді.
У США право на зброю є одним із найширших у світі, однак країна має різний рівень злочинності залежно від штату. У багатьох штатах із високою культурою володіння зброєю насильницька злочинність нижча, ніж у мегаполісах із жорсткішими обмеженнями. Водночас саме США часто критикують через масові розстріли.
У Швейцарії цивільне володіння зброєю поширене історично, але рівень вуличної злочинності низький. Це пояснюють високою дисципліною суспільства, суворим контролем та високою довірою до інституцій.
У Чехії дозволено цивільне носіння короткоствольної зброї після складної процедури отримання ліцензії. Країна має один із нижчих рівнів злочинності у Європі.
Водночас у Латинській Америці наявність великої кількості зброї часто поєднується з високою злочинністю – але там проблему створює не сам факт легалізації, а слабкість державних інституцій, корупція та діяльність наркокартелів. Тобто зброя сама по собі не визначає рівень злочинності. Ключове значення мають якість держави, судова система, поліція та культура відповідальності.
Що може спрацювати в Україні
Експерти сходяться в одному – якщо Україна й піде шляхом легалізації, це не має бути “вільний продаж зброї”, а багаторівнева модель допуску.
Йдеться про обов’язкову психіатричну та медичну перевірку, перевірку судимостей та зв’язків із криміналом, навчання користуванню зброєю, іспити та регулярне підтвердження навичок, контроль зберігання, жорстке покарання за порушення правил, перевірку на предмет антидержавної діяльності в умовах війни.
Війна змінює аргументи обох сторін
До 2022 року дискусія точилася переважно навколо побутової безпеки. Тепер до неї додався фактор війни – ризик диверсій, внутрішньої дестабілізації, терористичних атак, але й одночасно потреба громадян у самозахисті під час надзвичайних ситуацій. Саме тому після трагедії у Києві тема знову повернулася у публічний простір.
Тож легалізація зброї в Україні залишається однією з найскладніших суспільних тем. Частина експертів вважає її необхідною для права на самозахист. Інші погоджуються лише за умови наджорсткого контролю, щоб зброя не опинилася в руках злочинців, радикалів чи агентури ворога.
Після теракту в Києві дискусія лише посилиться. Але головне питання залишається незмінним – чи здатна держава створити чесну, некорумповану і безпечну систему контролю за цивільною зброєю.
Джерело: УНН.
