Коли дитині справді варто змінити школу та як зробити цей перехід без зайвого стресу. Адаптація першокласника може тривати до трьох місяців. Переведення варто обговорювати з дитиною та ухвалювати після з’ясування причин.
Початок навчального року не для всіх дітей проходить легко. Особливо складно може бути першокласникам, підліткам і школярам, які переходять до нового закладу. Детальніше про те, як відрізнити звичайну адаптацію від ситуації, коли дитині справді краще змінити школу, та як правильно говорити з нею про такий крок розповіла журналістці УНН психологиня Ольга Голубицька, яка має 16 років досвіду роботи з дітьми та дорослими.
Деталі
За словами психологині, після переходу до першого класу дитині потрібен час, щоб звикнути до нових умов, тому адаптація може тривати до трьох місяців, а окремі зміни в поведінці протягом цього періоду не обов’язково свідчать про проблеми у школі.
У першому класі відбувається адаптація до навчання. Нормою вважається адаптація до трьох місяців. Тобто впродовж цього періоду дитина може звикати до нового етапу. Це не означає, що абсолютно всім дітям потрібно саме три місяці. Але протягом цього часу ми вважатимемо нормальним, якщо дитина поводиться не так, як зазвичай. Їй не хочеться йти до школи, їй складно – усе це може бути частиною процесу адаптації
– пояснює Ольга Голубицька.
Батькам молодших дітей психологиня радить особливу увагу звертати на стосунки дитини з учителем. На її думку, саме в перших класах педагог має великий вплив на те, як школяр сприйматиме навчання та школу загалом.
З першачками ми маємо, мабуть, заздалегідь поговорити про те, що дитині, в першу чергу, має сподобатися не школа, а вчителька. Тому що в перших класах і дошкільній освіті дуже багато залежить саме від вчительки. Школа може бути чудова, але саме від вчительки значною мірою залежатиме адаптація дитини
– наголошує психологиня.
Водночас конфлікт між батьками та вчителем також може позначатися на дитині. Тому психологиня радить дорослим оцінювати не лише поведінку школяра, а й те, як педагог комунікує з родиною, чи надає інформацію про дитину та як реагує на виникнення проблем.
Якщо вчителька не подобається батькам або, наприклад, вчительці не подобаються батьки, то в результаті страждатиме все одно дитина. Якщо батьки та вчителька не змогли про щось домовитися, почалися конфлікти, то це насамперед буде видно за їхньою комунікацією: як вчителька контактує з батьками, що їм відповідає, чи надає інформацію, чи ні, чи задоволена вона співпрацею, чи, навпаки, незадоволена
– зазначила Ольга Голубицька.
Окремо варто враховувати ситуації, коли дитина розповідає про конфлікти у школі. Ольга Голубицька наголошує, що довіряти дитині важливо, однак робити висновки лише з її першої розповіді не варто.
Я завжди за довіру до дітей, але не треба забувати, що у них є фантазія. Коли вони не знають, як повідомити тобі про свій дискомфорт або нерозуміння навіщо їм ходити до цієї школи, то вони можуть почати гіперболізувати якісь історії
– підкреслила психологиня.
Для підлітків питання зміни школи може бути ще складнішим. За словами експертки, якщо дитину тривалий час булять, то перехід до іншого закладу може дійсно стати хорошою ідеєю.
Тоді, коли, наприклад, був булінг, але не вдалося відстояти дитину, і вже по всій школі поширилися стереотипи про неї, а школа не дає дитині шансу на нову реальність. У такому разі дійсно безпечніше перевести дитину в іншу школу. Вона зможе почати спілкування з чистого аркуша – без упереджень і ярликів, які на неї могли повісити
– зауважила Ольга Голубицька.
Водночас рішення про переведення не варто ухвалювати лише через один окремий сигнал, каже експертка. Спочатку потрібно поговорити з дитиною, класним керівником, іншими педагогами та, за потреби, з іншими батьками, щоб скласти повну картину ситуації.
Спочатку треба отримати відповіді від дитини, класного керівника, інших учителів, батьків та інших дітей. І лише після того, як ми складемо всю цю картину, можна робити висновки, бо робити висновки, спираючись лише на якийсь один фактор – означає ризикувати зробити дитині ще гірше
– пояснила психологиня.
Вона також звертає увагу на поведінку школяра. Зміни у настроях та поведінці дитини не обов’язково означають проблеми саме у школі, тому, знову ж таки, важливо з’ясовувати причину.
Якщо я зараз назву деякі ознаки, вони можуть стосуватися не проблем у школі. Ми ж не можемо знати, чи справді у дитини виникли труднощі зі школою, чи, наприклад, проблеми у дружбі, особливо у підлітків. Дитина в будь-якій стресовій ситуації може поводитися однаково: або замикатися в собі, або ставати надто вибуховою, тобто демонструвати яскраві реакції чи робити якісь дії, які їй зазвичай не властиві
– наголосила Ольга Голубицька.
Одним із головних способів зрозуміти, що відбувається з дитиною, Ольга Голубицька називає довірливі стосунки. Йдеться не лише про прямі запитання про школу, а й про час разом без телефонів, коли дитина може розслабитися та сама заговорити про те, що її турбує.
Найкращий варіант зрозуміти щось не так зі своєю дитиною – це будувати довірливі стосунки. Довірливі стосунки, час разом, обов’язково без телефонів. Ми гуляємо десь, ми кудись поїхали, ми разом робимо якісь речі, і тоді є шанс, що дитина в якийсь момент розслабиться, вона побачить контакт, довіру і раптом може розповісти, що давно хотіла сказати, але не наважувалася
– підкреслила психологиня.
Втім, якщо зміну школи спричинив переїзд або інші обставини, то психологиня радить спочатку пояснити дитині ситуацію спокійно та чесно у момент, коли між батьками та дитиною вже є контакт і спокійна атмосфера.
Розмова має відбуватися після того, як всі гарно погуляють і поїдять. Це насправді дуже важливо: не До їжі, а коли ви вже поїли – ви розм’якли, вам всім добре. Ситуація така, атмосфера така приємна, довірлива, ви так всі лежите щось обговорюєте, або дивитесь кіно, тоді можна поставити кіно на паузу і сказати: я дуже давно хочу з тобою поговорити на якусь тему
– зазначила Ольга Голубицька.
Також, Ольга Голубицька наголосила, що під час такої розмови не варто знецінювати емоції дитини, бо навіть вимушений перехід до іншої школи може сприйматися як втрата звичного середовища, друзів і важливих стосунків.
Сказати все треба чесно, м’яко, зі своїми почуттями і дозволити дитині проявити свої почуття будь-які. Не треба її заспокоювати, казати: “Не переживай, все буде добре”. Не казати оці знецінюючі фрази: “Не плач, все буде добре, ну чого ти, ну знайдеш друзів”. Це все знецінюючі фрази
– наголосила психологиня.
Натомість, якщо ж батьки вважають, що школа негативно впливає на підлітка, тоді рішення також варто обговорити разом із ним. Дитині потрібно пояснити, чому дорослі бачать проблему, вислухати її позицію та обговорити можливі варіанти.
Ніколи це не може бути ультиматум про переведення дитини, тобто з нею має відбутися розмова чесна. Наприклад: “Я хочу поговорити з тобою про твою школу. Я вже там рік спостерігаю оточення, де багато дітей твого віку там курять, п’ють, чи вживають наркотики і ми це бачимо. І це не той простір, який тобі потрібен, але я розумію, якщо тобі може здаватися інакше, давай ми про це поговоримо”
– зауважила Ольга Голубицька.
За словами експертки, після переходу дитині все одно доведеться адаптуватися до нового середовища. Тому психологиня радить не залишати школяра сам на сам із цим періодом і за потреби залучати шкільного психолога.
Якщо ви переводите дитину в іншу школу, тоді треба розуміти, що в неї знову буде адаптація, яка також може тривати довго, а проблеми, які спричинили проблеми в минулій школі, скоріш за все, не зникнуть – це значить, що скоріш за все потрібен супровід, а можливо, навіть психолог
– пояснила психологиня.
Головне, каже Ольга Голубицька – не виривати дитину з однієї школи та одразу переносити в іншу без пояснень і розмови. Батькам варто зібрати інформацію з різних джерел, вислухати дитину та показати їй, що її думку поважають, навіть якщо остаточне рішення залишається за дорослими.
Тут дуже важливо не тиснути і не принижувати і не ставати таким тираном, який цю дитину просто ставить в ситуацію без вибору. Ви говорите про те, що, “незважаючи на те, що ти моя дитина і я за тебе несу відповідальність, рішення приймаю я, але я залишаю тобі простір до твоїх людських прав на повагу, на простір, на розмову, на те, щоб бути почутою і прийнятою
– резюмувала Ольга Голубицька.
Джерело: УНН.
