Коли дитині потрібна допомога дитячого психолога і як обрати спеціаліста. Психолог Ольга Голубицька назвала тривожні зміни у поведінці дитини приводом для візиту до фахівця. Ефективна терапія завжди починається з батьків.
Часто батьки замислюються про консультацію дитячого психолога лише тоді, коли поведінка дитини стає некерованою. Водночас фахівці наголошують, що звертатися по допомогу варто не лише у кризових ситуаціях, а й при перших тривалих змінах в емоційному стані чи стосунках у самій родині. Детальніше про те, коли дитині справді потрібен психолог, як розпізнати тривожні сигнали та чому робота з фахівцем починається не з дитини, а з батьків, розповіла спеціально для УНН психолог Ольга Голубицька, яка має 16 років досвіду роботи з дітьми та дорослими.
Деталі
Багато батьків звертаються до дитячого психолога, коли помічають зміни в поведінці своєї дитини або стикаються з труднощами у спілкуванні з нею. Водночас, проблема не завжди криється лише в дитині, адже на її емоційний стан значно впливає саме атмосфера у родині. Дитина є частиною сімейної системи, а тому будь-які труднощі варто розглядати комплексно.
Досить часто батьки приводять дитину через порушення контакту між батьками і дитиною. Коли починаєш працювати, виявляється, що з дитиною насправді все більш-менш добре. А не добре сам контакт і те, як вибудувана сімейна система. Насправді досить легко допомогти дитині і набагато складніше вибудувати контакт із батьками, щоб вони починали змінювати свою сімейну систему і враховували вікові особливості дитини
– пояснила Ольга Голубицька.
За словами психологині, тривожним сигналом у дітей можуть бути як надмірно емоційні реакції, так і надмірна замкнутість. Особливу увагу варто звертати на зміни, які тривають тривалий час і не залежать від конкретної ситуації. Також про психологічні труднощі можуть свідчити психосоматичні прояви.
Якщо ми говоримо лише про дитину, то це можуть бути гіперреакції, які тривають дуже довго. Дитина може постійно плакати, мати нічні жахи, нервові тики або інші психосоматичні прояви. Або навпаки – бути надто мовчазною, не виходити на контакт, не хотіти виходити з кімнати чи на вулицю. Все, що проявляється в гіперформі та повторюється протягом тривалого часу, є приводом звернутися до психолога
– підкреслила психолог.
Не менш важливим є правильний вибір спеціаліста. На думку Ольги Голубицької, знайомство з психологом має починатися саме з батьків, а не з дитини, бо під час першої зустрічі необхідно обговорити проблему, історію розвитку дитини та формат майбутньої роботи.
В ідеалі перша зустріч має бути без дитини, тільки з батьками. Вони розповідають історію дитини, описують ситуацію, а психолог пояснює, як буде відбуватися робота. Дуже важливо, щоб психолог сподобався батькам. Якщо батьки не довіряють фахівцю, а дитина вже встановила з ним контакт, це може створити додаткові труднощі. Психолог має чітко пояснити алгоритм роботи, методи та етапи терапії
– наголосила Ольга Голубицька.
Ще одна поширена проблема – це страх дитини перед зустріччю з психологом. Експертка переконана, що головне правило для батьків саме чесність. Тобто, не варто обманювати дитину або приховувати справжню мету візиту.
Не можна казати дитині, що ви йдете до лікаря або просто на прогулянку. Треба чесно пояснити, що психолог – це така людина, яка допомагає краще розуміти свої емоції та почуття. Дуже важливо, щоб дитина відчувала право вибору. Я завжди кажу дітям, що якщо я їм не сподобаюся, то вони мають право про це сказати, відмовитись і не приходити. Для дитини важливо розуміти, що з нею рахуються як з особистістю
– каже психолог.
Психологиня також наголошує, що ефективна терапія не завжди означає швидкі позитивні зміни. Іноді дитина може стати більш емоційною або почати гостріше реагувати на події і саме це також часто є частиною процесу змін.
Коли робота починає діяти, дитина змінюється. Іноді це виглядає як погіршення поведінки, але насправді це може бути ознакою того, що процес пішов. Це схоже на ремонт: спочатку стає незручно, тому що щось перебудовується. Тому батькам важливо набратися терпіння і пам’ятати, що зміни не відбуваються за два-три заняття
– зауважила Ольга Голубицька.
Серед поширених міфів про дитячих психологів Ольга Голубицька називає переконання, що дитячий психолог має нижчу кваліфікацію, ніж фахівець для дорослих, або що дитину можна “полагодити” за кілька зустрічей. Також батьки часто сумніваються в ефективності онлайн-консультацій.
Є міф, що дитячий психолог – це психолог, який не зміг працювати з дорослими. Насправді дитячий психолог працює і з дітьми, і з батьками, тобто з усією сімейною системою. Також міфом є те, що психолог може швидко “відремонтувати” дитину без участі батьків. А щодо онлайн-роботи, то вона може бути ефективною, однак для старших дітей, натомість для дошкільнят живий контакт усе ж залишається кращим варіантом
– розповіла психолог.
Ольга Голубицька підсумовує, що допомога дитині майже завжди пов’язана з роботою всієї родини. Саме тому батькам важливо бути готовими не лише привести дитину до психолога, а й самим брати активну участь у процесі змін.
Джерело: УНН.
