Як МХП повертає ветеранів до цивільного життя: історія шеф-кухаря Юрія Грицая<p>Ветеран Юрій Грицай після поранення пройшов реабілітацію за програмою "МХП Поруч". Він повернувся до кулінарії, став фахівцем програми та ведучим проєкту "Старосвітська кухня України", відтворивши понад 50 страв.</p>
Ветеран російсько-української війни, шеф-кухар, фахівець програми “МХП Поруч” та ведучий проєкту “Старосвітська кухня України” Юрій Грицай розповів, як війна змінила його життя, що допомогло пройти реабілітацію після поранення та чому кулінарія стала для нього не лише професією, а й способом підтримки інших ветеранів. Своєю історією він поділився в інтерв’ю Громадське радіо, передає УНН.
Юрій Грицай народився на Полтавщині. За фахом він військовий інженер, проте ще з дитинства мав хист до кулінарії. Згодом доля привела його у французький іноземний легіон, де він отримав не тільки військовий, а й кулінарний досвід.
Після служби ветеран працював у сфері гостинності за кордоном, відвідав понад півсотні країн, серед яких Хорватія, Данія, Норвегія, Швеція. За його словами, саме кулінарія допомогла інтегруватися у різні суспільства, адже їжа — універсальна мова, зрозуміла всюди.
Та коли у лютому 2022 року рф розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, він без вагань повернувся додому. Приєднався до Нацгвардії та пішов на фронт. Там отримав поранення, яке стало серйозним випробуванням.
Після демобілізації Юрій проходив реабілітацію в межах програми “МХП Поруч”, яка підтримує військових, ветеранів та їхні родини. Саме завдяки цьому він повернувся до активного життя і професії.
“Саме співпраця лікарів, психологів, психотерапевтів, невропатологів і моя — привела до того, що я вирівнявся і почав із задоволенням ходити на роботу, займатися справою, яку я дуже люблю, та дарувати ці емоції іншим людям”, – розповів він.
У компанії МХП для нього створили індивідуальне робоче місце, забезпечили курс лікування, фізичної та психологічної підтримки.
Одним із найяскравіших проєктів, у якому взяв участь ветеран, став культурно-освітній цикл “Старосвітська кухня України”, реалізований Національним музеєм народної архітектури і побуту України спільно з фондом “МХП-Громаді”.
Разом із колегою Іриною Рудневською він відтворив понад 50 традиційних українських страв, які готували ще у XVIII столітті й згадував Іван Котляревський в “Енеїді”.
“Я вважаю, що цей проєкт вийшов потужним, красивим, яскравим та дуже смачним. І я дуже радий, що мав можливість в ньому працювати”, – наголосив він.
За словами Грицая, підготовка нагадувала наукову експедицію: історики та етнографи відшукували старовинні рецепти, а кулінари відтворювали їх у сучасних умовах. Використовувалися традиційні продукти – конопляна олія, гречане борошно, локальні овочі та крупи.
Юрій Грицай відзначив, що МХП — одна з небагатьох компаній, яка системно підтримує ветеранів.
“У нас понад 2 800 працівників зараз на фронті, 800 — демобілізовані ветерани, які працюють. Також ми створюємо нові інклюзивні робочі місця. Крім того, ми підтримуємо розвиток ветеранського бізнесу. Більше 110 таких зараз відкриті завдяки конкурсам мікрогрантів “Роби своє” і “Роби своє 2.0” з Благодійним фондом “МХП-Громаді”. Тобто хлопцям дають гранти, вони відкривають свій бізнес та щось роблять для України і для себе. Це все завдяки компанії, в якій я працюю”, — підкреслив він.
За останні два роки МХП запустила конкурси мікрогрантів “Роби своє” і “Роби своє 2.0”, завдяки яким ветерани відкрили вже понад 110 бізнесів: від фермерських господарств до кав’ярень і майстерень.
Не менш важливою є психологічна підтримка. Грицай наголошує, що робота з психологом має бути нормальною практикою для кожного військового після фронту.
“Мозок — це орган, його теж потрібно лікувати. Не боятися, не соромитися — це нормально”, — пояснив він.
Окрім кулінарії, ветеран працює над книгою. Він уже написав автобіографічний твір кулінарного спрямування полтавським суржиком.
“Хочу це зробити двома мовами — англійською та українською, і вже навіть знайшов в Лондоні того, хто перекладає суржик, бо книга написана полтавським суржиком.
Це книга, яка легко читається — моя автобіографія, не закінчена, звісно. Я давав декому читати і люди плакали — в хорошому сенсі. Я хотів і написав, зараз залишилось тільки видати”, — розповів Юрій.
За його словами, видання книги може стати ще одним способом не тільки поділитися власною історією, а й допомогти ветеранам зрозуміти: повернення до мирного життя можливе.
Довідка
“МХП Поруч” — це програма індивідуального супроводу та комплексної підтримки військових, ветеранів та їхніх родин. Спрямована на співробітників компанії та жителів громад, де присутні підприємства МХП — зараз це 13 областей України.
Програма підтримує військових, ветеранів та їхні родини під час служби та після повернення з війни.
Благодійний фонд “МХП-Громаді” — національний лідер у сфері сталого розвитку громад, який уже понад 10 років впроваджує системні зміни у 700+ населених пунктах у 13 областях України. Фонд працює там, де підтримка найпотрібніша — від прифронтових територій до найвіддаленіших сіл, об’єднуючи зусилля бізнесу, влади та громад. Фонд входить до ТОП-20 найбільших благодійних організацій України за версією Forbes. Серед пріоритетів — підтримка військових, ветеранів та їхніх родин у межах програми “МХП Поруч”, комплексний розвиток громад, допомога малому та середньому бізнесу та утвердження української ідентичності.
Источник: УНН
