Геологи знайшли під льодом Антарктиди сліди гір заввишки з Гімалаї. Циркони свідчать про давні гори, що сформувалися під час утворення Гондвани. Їхня ерозія могла збагатити океани й підтримати розвиток життя.
Науковці виявили геологічні свідчення того, що на території Антарктиди під час формування Гондвани існували масштабні гірські системи, подібні до Гімалаїв. Їхнє руйнування могло сприяти збагаченню океанів поживними речовинами та розвитку тваринного життя. Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі Earth and Planetary Science Letters, передає УНН.
Деталі
Автори роботи Бей Чень та Ієн Кемпбелл дослідили обломкові циркони — мінерали, склад і вік яких допомагають відтворювати геологічну історію порід. Науковці дійшли висновку, що під антарктичним льодовиковим покривом зберігаються корені давніх гір, утворених під час об’єднання Гондвани. За їхніми розрахунками, у досліджуваному кембрійському інтервалі близько 46% цирконів у зваженій глобальній базі даних походили з Антарктиди. Серед зерен, пов’язаних з утворенням за високого тиску, ця частка становила 55%. Ці показники характеризують досліджену базу мінералів, а не площу давніх гір.
Вивчати приховану під льодом геологію материка допомагають морські осади біля його узбережжя. Льодовики руйнують породи та виносять їхні уламки до океану, де матеріал можна отримати під час буріння морського дна.
У пов’язаній роботі, опублікованій у Communications Earth & Environment, Чень, Кемпбелл та Річард Аркулус проаналізували вік і вміст мікроелементів у 1712 зернах циркону. Для частини зразків також дослідили ізотопний склад кисню та гафнію. Переважна вікова група мінералів – 650–450 млн років. Дослідники пов’язують її з тектонічними процесами епохи формування Гондвани. За оцінкою авторів, походження дослідженого матеріалу охоплює області льодовикового стоку приблизно з 90% території Антарктиди.
Як давні гори могли вплинути на розвиток життя
Гіпотеза про зв’язок масштабного горотворення з розвитком складного життя ґрунтується на наслідках ерозії. Руйнування гір забезпечувало надходження до океанів поживних речовин, зокрема фосфору та заліза, які підтримували біологічну продуктивність. За інтерпретацією авторів нової роботи, посилення фотосинтезу та подальше захоронення органічного вуглецю сприяли накопиченню кисню. Це могло створити сприятливі умови для розвитку тварин і кембрійського вибуху – періоду стрімкого зростання їхнього різноманіття.
Контекст
У 2022 році дослідники Австралійського національного університету вже описували давні “супергори”, які могли сягати висоти Гімалаїв і простягатися на відстань до 8000 кілометрів. Один із визначених ними етапів такого горотворення припадав на 650–500 млн років тому.
Джерело: УНН.
