Чому українці все частіше продають квартири та купують будинки в селах. Через енергетичну кризу українці масово змінюють квартири на будинки. Автономність та власна земля стали головними пріоритетами на ринку нерухомості.
Ще кілька років тому власна квартира у великому місті для багатьох українців залишалася символом стабільності. Житло поблизу роботи, магазинів, транспорту та інфраструктури вважалося практичним рішенням. Однак останні роки поступово змінюють ці уявлення. Пандемія, розвиток дистанційної роботи, повномасштабна війна, безпекові питання та бажання мати більше особистого простору вплинули на житлові пріоритети людей.
Українці дедалі частіше розглядають не лише квартири у містах, а й приватні будинки, заміські ділянки та старі сільські хати.
Про нові тренди на ринку нерухомості та про те, чому українці “тягнуться до землі” УНН поговорив з президенткою Спілки фахівців з нерухомого майна України (СФНУ), директоркою АН REALTERRA Ларисою Ставиногою.
Переїзд з міста в село як новий тренд серед українців
Останніми роками інтерес до життя за межами великих міст помітно зріс. Частково це пояснюється розвитком дистанційної роботи. Якщо людині не потрібно щодня витрачати час на дорогу до офісу, місце проживання перестає бути жорстко прив’язаним до міста.
Окремим фактором стала війна. Після масованих обстрілів та життя в умовах постійної загрози безпеці частина українців звернула увагу на менші населені пункти та села. Для багатьох це можливість почати мешкати у відносно безпечних регіонах й автономно користуватися опаленням, газом, водою та електрикою, не залежачи від комунальних служб у містах.
Окрім того, важливу роль відіграє фінансовий аспект. Вартість квартири у великому місті часто дорівнює або навіть перевищує ціну будинку в передмісті чи селі. Через це люди починають розглядати альтернативні варіанти.
Але навіть тут є нюанси. Як пояснює президентка СФНУ Лариса Ставинога, після початку повномасштабного вторгнення інтерес до заміської нерухомості спочатку, навпаки, зменшився. Причина — травматичний досвід людей, які опинилися в окупації або поблизу зони бойових дій у населених пунктах біля Києва, Чернігова та інших міст.
Експертка зазначила, що тоді частина українців почала сприймати життя за містом як ризик. Люди боялися залишитися сам на сам із небезпекою у разі нового наступу або інших надзвичайних обставин.
“Після того, як почалося масштабне вторгнення в Україну, коли ми мали досвід наступу країни-агресора та окупації територій під Києвом, Черніговом та іншими населеними пунктами, інтерес до заміської нерухомості значно зменшився”, — розповідає Ставинога.
За її словами, тоді на громадську думку сильно вплинули події в Бучі, Гостомелі, Ірпені, на Чернігівському напрямку та в інших громадах, які пережили російську окупацію або активні бойові дії.
Джерело: УНН.
