Безпека, оборона та Defence City – серед пріоритетів уряду на 2026 рік: чому без науки не обійтися, пояснив експерт Долінце<p>Уряд України презентував 12 пріоритетів на 2026 рік, де безпека та оборона є ключовими. Ініціатива Defence City та співпраця зі
світовими компаніями Rheinmetall, BAE Systems є важливими напрямками.</p>
Уряд презентував проєкт Програми дій, одним із ключових пріоритетів якої є безпека. Заплановані напрями роботи мають бути втілені у практичні рішення, зокрема через реалізацію ініціативи Defence City. Водночас експерти наголошують: досягти визначених цілей можливо лише за умови інвестицій у науку й технології, без яких Україна не зможе забезпечити розвиток оборонної промисловості, модернізацію авіації та впровадження інноваційних рішень, пише УНН.
Деталі
Український уряд представив 12 пріоритетів на 2026 рік. Перший у списку – пункт про безпеку та оборону.
Наша ціль, щоб половина бюджету озброєнь йшла українським виробникам, плануємо запуск Defence City і спільні виробництва зі світовими компаніями як Rheinmetall, BAE Systems та інші
– зазначила Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко.
Також прем’єрка наголосила на необхідності трансформації сил оборони, важливі єдина політика будівництва фортифікацій і захисних споруд, радіоелектронної боротьби і захисту неба, масштабування внутрішнього виробництва, розвиток інновацій тощо.
Разом із тим експерти наголошують: розвиток інновацій у секторі оборони можливий лише за умови системних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Саме на цьому, зокрема, наполягає й українська авіаційна галузь у межах ініціативи Defence City.
Економіст та авіаційний експерт, менеджер авіаційного сектору Богдан Долінце пояснює, що саме науково-дослідні роботи формують основу для технологічних проривів.
Коли мова йде про науково-дослідні роботи, то фактично йдеться про пошук технологій або рішень, які в подальшому можуть використовуватися у практичному житті – у виробах цивільної авіації та у військовій сфері. Такі технології здебільшого є подвійного призначення – від специфічних методів роботи двигунів до захищених антен, чи альтернативних систем навігації
– зазначив експерт.
Далі, за словами Богдана Долінце, слідує другий етап – дослідно-конструкторські роботи, який дозволяє перевірити технології у складі конкретних продуктів і приймати рішення про їх комерціалізацію та інтеграцію у виробництво. Прикладом такої роботи є модернізація літаків “Руслан” та авіаційної техніки армійської авіації, а також відновлення “Мрії”.
Розробка, наприклад, цифрового автопілота для літака “Руслан” може вимагати впровадження науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, щоб створити українську версію цієї системи автоматичного керування, яка має відповідати всім міжнародним вимогам до авіаційних систем керування (…) Компанії, які мають аналогічні продукти, вони свої технології просто так нікому не передадуть, і тому, наприклад, в разі потреби створення власної системи, фактично, вона буде розроблена з нуля, навіть якщо існує аналог
– зазначив Богдан Долінце.
Підсумовуючи, експерт зазначив, що Україна експлуатує літаки радянського виробництва в яких досі використовуються застарілі системи, розроблені 20-40 років тому і більше. Багато з них уже не виробляються, а підприємства, які їх створювали, давно припинили роботу. Тому для модернізації чи навіть виготовлення нового літака необхідно або шукати аналоги таких систем, або створювати нові.
Таким чином, розвиток інновацій у секторі оборони можливий лише тоді, коли урядові пріоритети будуть підкріплені практичними механізмами їх реалізації. Заявлені урядом напрями є надзвичайно важливими, однак, як пояснюють фахівці, вони повинні спиратися на реальні потреби галузей. Зокрема, для авіаційного сектору критично важливо бути включеним до ініціативи Defence City, а також отримати можливість закріпити на законодавчому рівні можливість використання вивільнених коштів на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Це дозволить не лише інтегрувати українські підприємства у процеси переозброєння, а й забезпечити технологічні прориви, на яких і будується майбутнє оборонної промисловості.
Нагадаємо
16 липня Верховна Рада України ухвалила в першому читанні три ключові законопроєкти, що мають на меті запровадження спеціального правового режиму Defence City – для підтримки вітчизняного оборонно-промислового комплексу. Документи передбачають податкові, митні та бюджетні пільги для учасників спеціального режиму – до 2036 року.
Водночас авіаційна галузь забила на сполох через ігнорування її позиції при формуванні режиму Defence City, а також через занадто жорсткі критерії для резидентів, які б не змогли виконати навіть такі флагмани авіації як “Антонов” та “Мотор Січ”.
За словами нардепки Ніни Южаніної, включення основних авіаційних компаній до спеціального режиму вважається беззаперечно необхідним.
Своєю чергою, депутат Михайло Цимбалюк коментуючи авіацію у Defence City заявив, що державна підтримка важлива для підприємств усіх форм власності, адже саме в синергії вони здатні відновити могутність України в авіабудуванні.
Додамо
У розпорядженні УНН опинився перелік поправок до одного із законопроєктів про створення Defence City, поданих народними депутатами до другого читання. Пропонується розширити перелік резидентів, включивши підприємства літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”. Це дозволить офіційно включити до Defence City авіапідприємства, визначені Кабміном як критично важливі для економіки та оборони.
Щодо порогу доходу від оборонної діяльності, який є входом до Defence City, пропонується знизити вимогу до 40-50%, враховувати річний, а не лише квартальний дохід, та включати в оборонний дохід виробництво й обслуговування авіатехніки, двигунів і компонентів. Без цього залишитися поза спецрежимом і втратити податкові пільги ризикують навіть гіганти на кшталт ДП “Антонов”. Також пропонується включати до Defence City підприємства, які беруть участь у міжнародних контрактах з експорту військових або подвійних технологій.
Крім того, йдеться про скасування обмежень щодо наявності податкового боргу, прострочення виконання контрактів або виплати дивідендів, оскільки у воєнних умовах це не завжди свідчить про ненадійність. На діяльність впливають обстріли, релокація та перебої постачання. Натомість пропонується дозволяти включення до Defence City таких підприємств за умови погашення боргу протягом трьох років.
Інші поправки передбачають розширення податкових пільг на літакобудування (за умови реінвестування), митні преференції для критично важливого імпорту, державні гарантії та страхування експортних контрактів. Уточнюються й умови повернення пільг у разі втрати відповідності критеріям, зокрема заборона ретроспективних санкцій. Вивільнені кошти мають спрямовуватися на розвиток виробництва, модернізацію, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, впровадження нових технологій, підвищення кваліфікації персоналу та придбання прав інтелектуальної власності у сфері літакобудування.
Чи врахує парламент подані правки щодо авіаційного сектору – покаже час. Водночас зволікання або ігнорування потреб галузі може мати критичні наслідки: від неможливості забезпечувати технічну справність авіації ЗСУ до остаточного занепаду українського авіабудування та відтоку кваліфікованих кадрів.
Источник: УНН
