Адаптація першачків до школи: дитячий психолог пояснила, як боротись із труднощами. Психологиня Ольга Голубицька розповіла, що адаптація дитини до школи може тривати до трьох місяців. Діти, які відвідували садочок, легше звикають до нового середовища.
Початок навчання у школі є серйозною зміною для дитини, тому звикання до нового середовища не відбувається за кілька днів. Детальніше про те, скільки може тривати адаптація першачка у школі, які труднощі є нормальними та які симптоми можуть свідчити про те, що дитині потрібна допомога – розповіла спеціально для УНН психолог Ольга Голубицька, яка має 16 років досвіду роботи з дітьми та дорослими.
Деталі
За словами психологині, у нормі адаптація дитини до школи може тривати до трьох місяців. Водночас темп звикання може залежати від самої дитини і те, наскільки дитина готова до школи.
Більшість дітей дійсно можуть протягом місяця вже адаптуватися не повністю, але їхній каркас, їхня особистість уже може адаптуватися, а якісь деталі можуть відтягуватися. Але багато чого залежить від темпераменту дитини і від її попереднього досвіду. Чи ходила вона в садочок, чи не ходила, який у неї досвід комунікації, яка в неї пізнавальна активність і, найголовніше, чи тестували її на готовність до школи і чи вона до школи готова
– пояснює Ольга Голубицька.
Психологиня зазначає, що дітям, які раніше відвідували садочок, часто легше адаптуватися до шкільного середовища, бо вони вже мають досвід комунікації з дітьми, та взаємодії з дорослими.
Найкраще до школи адаптуються діти, які ходили в садочок. Тому що вони вже звикли до соціуму, до того, щоб перебувати у великій кількості людей, звикли до того, що є одна доросла людина, яку вони слухають, звикли до правил, звикли до занять. І вони набагато легше адаптуються до школи, ніж діти, які не ходили в садочок
– наголошує експертка.
Водночас надто тривала адаптація може свідчити вже не лише про звикання до школи.
Якщо вже зима і дитині все ще важко, і вона, наприклад, тільки й робить, що хворіє нон-стоп, з вересня весь час є якісь хвороби, є якісь дуже гострі реакції, є якісь нічні жахи, тоді ми починаємо розуміти, що з дитиною щось відбувається. І це вже не про адаптацію, а про якусь тривогу або про якийсь паралельний процес, який дитина може проживати
– зауважила психолог.
Окрему увагу батькам варто звертати на те, як дитина реагує на школу після перших тижнів навчання. Психологиня радить стежити за її здоров’ям, сном та словами про те, що відбувається у школі.
Звертаємо увагу на здоров’я, на сон і на те, в принципі, про що говорить дитина. І в ідеалі перші класи так створені, що особливо перше півріччя там немає таких супероцінок. І багато чого залежить від школи, від класу і від того, як батьки обирали ще вчителя
– радить Ольга Голубицька.
Натомість, якщо дитина вранці плаче та не хоче йти до школи, батькам насамперед варто з’ясувати конкретну причину. Психологиня радить не знецінювати переживання дитини, а разом шукати спосіб зробити нове середовище для неї безпечнішим.
Треба зрозуміти, що саме конкретно відбувається. Якщо це тільки перші дні, важливо з нею проговорювати, що це нормально, що тобі досить складно, це зовсім новий світ. Давай поговоримо, як ми можемо зробити цей новий світ тобі безпечнішим
– підкреслила експертка.
Серед помилок батьків, які віддають дитину до школи, психологиня називає завищені очікування та постійні порівняння дитини з іншими. Також труднощі можуть посилюватися, якщо від дитини вимагають швидкої адаптації або забороняють проявляти емоції.
Порівняння дуже руйнівне для дітей. Високі очікування і відсутність права на помилку, вимоги до швидкої адаптації та заборона емоцій – “ти не маєш так реагувати”, “чого ти так нервуєш”, “все ж добре”, “візьми себе в руки” – це знецінювальні фрази
– наголосила психолог.
За словами Ольги Голубицької, звернутися до дитячого психолога варто, якщо у дитини тривалий час зберігаються психосоматичні прояви, проблеми зі здоров’ям або сильні тривожні реакції. Також уваги потребує різка зміна поведінки, зокрема ізоляція від однолітків та батьків. Водночас короткочасне бажання побути наодинці під час адаптації саме по собі не обов’язково свідчить про проблему.
Коли дуже довго триває психосоматика, є проблеми зі сном, жахи і якісь такі реакції – панічні, тривожні, коли дитина не регулюється, тоді, звісно, одразу потрібно йти до психолога. Якщо дитина була жвава, а потім різко замкнулася, це теж може бути сигналом. Але важливо відрізняти звичайне дистанціювання дитини, яка переживає стрес, від ізоляції
– резюмувала Ольга Голубицька.
Успішна адаптація до школи, за словами психологині, залежить не лише від самої дитини. Важливими є її готовність до навчання, попередній соціальний досвід, атмосфера у класі та взаємодія з учителем. Батькам при цьому варто підтримувати дитину, не вимагати миттєвих результатів і дозволяти їй помилятися.
Джерело: УНН.
