40 років аваії на ЧАЕС: як зона відчуження адаптується до нових реалій. 26 квітня 2026 виповниться 40 років аварії на ЧАЕС. Експерт Денис Вишневський розповів про вплив окупації, пожеж та клімату на зону відчуження.
26 квітня 2026 року виповнюється 40 років з дня аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, яка сколихнула весь світ. У нинішніх реаліях Чорнобиль знову опиняється у фокусі уваги і тепер уже не лише як символ найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, а й як територія, що переживає війну, кліматичні зміни та нові екологічні виклики. Детальніше про те, що відбувається у зоні відчуження зараз, як військові дії вплинули на екосистему Чорнобиля та які загрози є найбільш критичними, розповів журналістці УНН завідувач наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис Вишневський.
Деталі
Катастрофа, яка сталася у ніч на 26 квітня 1986 року вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики. Внаслідок вибуху 4 енергоблоку на ЧАЕС сталося виверження потужністю у зоо Хіросім. Загалом у ліквідації аварії взяли участь понад 600 тисяч людей, а точна кількість жертв та постраждалих невідома й досі.
Після аварії територію навколо станції ізолювали, створивши 30-кілометрову зону відчуження, а із небезпечної місцевості евакуювали понад 90 тисяч людей – так спорожніли Прип’ять і десятки довколишніх сіл та містечок.
Згодом, у 2012 році над зруйнованим реактором звели захисне укриття, а сама зона отримала статус біосферного заповідника. Попри трагічну історію, вона поступово перетворилася і на місце наукових досліджень, і на популярний напрямок для відвідувачів.
Однак, росія принесла Чорнобилю нові виклики: у 2022 році зону окупували російські військові. Вони рили окопи в найзабрудненіший ділянці зони – у Рудому лісі, а також, захопили в полон близько двох сотень людей, серед яких були військовослужбовці Нацгвардії, які тоді охороняли об’єкт. Крім того, 14 лютого 2025 року російський ударний дрон з фугасною частиною влучив у захисне укриття на ЧАЕС, завдавши суттєвих ушкоджень.
Сьогодні Чорнобильська зона – це не лише місце історичної трагедії, а й унікальна природна територія, яка живе за своїми законами. Водночас через війну та зміну клімату зростає інтерес до того, чи змінилася радіаційна ситуація в зоні відчуження за останні роки. Щодо цього, Денис Вишневський пояснив, що оцінювати ситуацію потрібно в межах компетенцій різних служб, адже система контролю в Україні багаторівнева.
“Заповідник займається охороною природи. А радіаційним контролем займаються інші структури – це і ДСП, і Інститут проблем безпеки атомних електростанцій. Я не повноважений відповідати на це питання як фахівець. Можу сказати одне: система контролю настільки якісна, що будь-які відхилення не залишаться непоміченими. Це наслідок Чорнобильської катастрофи, і в Україні сформована дуже потужна система радіаційного моніторингу”, – каже Вишневський.
Одним із факторів впливу на зону відчуження сьогодні є війна. Північні території України, включно з Чорнобилем, зазнали як прямого впливу окупації, так і подальшого укріплення кордону. Це не могло не позначитися на природних екосистемах, хоча не всі зміни є критичними.
“У нас згоріло декілька тисяч гектарів лісу – це була велика пожежа. Є окопи, інші сліди військової діяльності, хоча вони вже частково заросли. Будівництво оборонних споруд також впливає на природу, адже Полісся – це дуже лісистий регіон. Якщо говорити про тварин, ми не зафіксували різкого зниження чисельності. Ми використовуємо фотопастки, візуальні спостереження і бачимо, що популяції залишаються стабільними”, – каже експерт.
Серед найбільших екологічних загроз у зоні експерти виділяють пожежі. Саме вони становлять реальний ризик, особливо з урахуванням кліматичних змін, які роблять регіон сухішим. Крім того, поступово змінюється і сам склад екосистем.
“Якщо брати екологічні загрози, то це насамперед лісові пожежі. Клімат стає сухішим, менше опадів, і це створює умови для загорянь. Друга проблема – інвазійні види. Рослини, яких тут раніше не було, починають активно поширюватися і змінюють екосистему. Частково цьому сприяє і війна – техніка, переміщення, усе це розносить насіння і спори”, – пояснює завідувач наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.
Попри поширені страхи, пов’язані з радіацією, Денис Вишневський пояснює, що навіть під час масштабних пожеж ризики для великих міст залишаються контрольованими, а система моніторингу дозволяє оперативно фіксувати будь-які відхилення.
“Навіть під час пожеж 2020 року в Києві не було перевищення радіаційного фону. Пилових бур у зоні відчуження немає – вона давно заросла. Якщо раптом буде якась небезпека, про це одразу стане відомо. Системи контролю незалежні, і інформація не може бути прихована. За 25 років я не бачив ситуації, яка вимагала б якихось надзвичайних заходів для населення”, – наголошує Вишневський.
У довгостроковій перспективі Чорнобиль залишається територією, непридатною для проживання людини, каже експерт. Це триватиме тисячоліттями, однак він уже фактично перетворився на природний заповідник і наукову лабораторію світового рівня.
“Територія забруднена радіонуклідами, і для повного очищення потрібні сотні, а інколи й тисячі років. Але вже зараз це де-факто заповідник. Тут не можна вести сільське господарство, зате можна “вирощувати” біорізноманіття, екологічні послуги, проводити наукові дослідження. Це унікальна лабораторія, і саме так її варто сприймати – як ресурс для науки і природи”, – пояснив експерт.
Чорнобиль сьогодні – це не лише про небезпеку, а й про адаптацію. Людство не може змінити минуле, але може навчитися жити з його наслідками. І зона відчуження стає прикладом того, як навіть після катастрофи природа знаходить спосіб відновлюватися.
Джерело: УНН.
