13-й блекаут на ЗАЕС – експерт пояснив, у чому загроза та назвав головні ризики для безпеки станції. Запорізька АЕС втринадцяте втратила зовнішнє живлення через атаки рф. Експерт пояснив стан енергоблоків та наслідки переходу на дизель-генератори.
14 квітня окупована російськими військами Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС) пережила 13-й блекаут. АЕС вранці втратила все зовнішнє електропостачання після відключення останньої зовнішньої лінії електропередач.
Аварійні генератори одразу запрацювали. Та й саме відключення тривало лише 1,5 години. Але інцидент знову привернув увагу суспільства й фахівців до стану ядерної безпеки на окупованому об’єкті.
Що означає знеструмлення ЗАЕС і чим воно загрожує станції УНН запитав у екскерівника експлуатаційного підрозділу ЗАЕС, експерта у сфері ядерної енергетики Олега Дудара.
Фахівець пояснює: станція після чергового знеструмлення не перебуває на межі ядерної катастрофи. Адже усі шість енергоблоків станції нині — у стані холодного зупину, який вважається найбезпечнішим із можливих для ядерної установки.
Призупинена ланцюгова реакція ділення в активних зонах і параметри першого та другого контуру, відповідають значенням по температурах десь менше ніж 70 градусів. Тиск в першому контурі наразі менш як 35 кгс/см2, але він близько до атмосферного. Це вважається найбезпечнішим станом, якби, звісно, це були умови надійної експлуатації українськими офіцерами, а не тим “персоналом”, який зараз там керує станцією
– каже Дудар.
Однак навіть у такому режимі об’єкт постійно потребує електроенергії для охолодження активних зон і підтримання безпечних параметрів роботи.
Чому станція потребує електрики навіть у режимі холодного зупину
Після зупинки енергоблоків у реакторах зберігаються залишкові тепловиділення, тому паливо необхідно безперервно охолоджувати. Для цього мають працювати механізми, які забезпечують циркуляцію та відведення тепла.
За словами експерта, електроенергія потрібна не для виробництва струму, а для підтримання самого безпечного стану енергоблоків. Саме тому навіть нетривала втрата зовнішнього живлення розглядається як серйозний інцидент.
Охолодження повинно бути безперестанне. Для цього якраз потрібна ця електроенергія
– зазначив Дудар.
Запорізька АЕС: що відбувається на станції під час блекауту
Співрозмовник УНН розповідає: після окупації станція отримувала живлення з підконтрольної Україні території. Для цього використовували дві лінії електропередачі: Дніпровську на 750 кВ та Феросплавну на 330 кВ. Саме вони забезпечували внутрішнє споживання ЗАЕС, необхідне для підтримання роботи систем безпеки.
Експерт наголосив, що у випадку втрати зовнішнього живлення станція переходить на дизель-генератори. Це передбачений, але аварійний режим.
Що я можу сказати про те, що живлення зникає і працюють дизелі? Це не нормально, це аварійне
– підкреслив він.
За його словами, на кожному енергоблоці є по три дизельні генератори, і навіть один справний дизель здатен забезпечити подачу електроенергії до систем, які охолоджують активні зони. Це створює запас надійності, однак не скасовує самого факту аварійної ситуації.
Чому коротка тривалість відключення не означає відсутності ризику
Олег Дудар зазначив, що тринадцятий блекаут на ЗАЕС тривав близько півтори години, після чого живлення було відновлене по лінії 330 кВ. Водночас постачання по лінії 750 кВ, за його словами, не відновлюється ще з кінця березня. Це означає, що станція фактично працює з меншою кількістю зовнішніх джерел живлення, ніж потрібно для нормальної конфігурації безпеки.
Саме втрата резервування, а не лише сам факт відключення, є одним із головних наслідків таких подій. Чим менше доступних ліній електропередачі, тим вищою стає залежність від аварійних джерел і тим вразливішою є станція до повторних порушень електропостачання. Умовно кажучи, система ще тримається, але запас стійкості зменшується.
Чи можливий катастрофічний сценарій на ЗАЕС: думка експерта
За оцінкою Дудара, навіть у разі проблем із дизельним пальним не йтиметься про миттєвий вихід ситуації з-під контролю. Він пояснив, що через низький рівень залишкових тепловиділень після тривалого простою станції є певний часовий запас для відновлення живлення без переходу до критичних параметрів.
Такого фатального нічого не станеться, навіть якщо закінчиться паливо. По стану цих залишкових енерговиділень в активних зонах буде десь до трьох тижнів часу, щоб відновити живлення без перевищення параметрів, які можна вважати загрозою
– сказав він.
Водночас експерт закцентував, що це не скасовує небезпечності самої ситуації, оскільки йдеться про аварійний режим роботи атомного об’єкта.
Які наслідки має постійне знеструмлення для подальшої роботи станції
Окремо Олег Дудар звернув увагу на те, що наслідки блекаутів виходять за межі короткострокового переходу на дизелі.
За його словами, росія намагається створити умови для перепідключення ЗАЕС до своєї енергосистеми. Він вважає, що повторювані випадки втрати зовнішнього живлення можуть бути пов’язані зі спробами здійснити комутаційні дії та підготувати станцію до зміни схеми живлення.
На його думку, збереження подачі електроенергії з української сторони має не лише технічне, а й практичне значення для контролю над об’єктом. Якщо станцію переувімкнути до російської енергосистеми, це створить нові умови для подальших технічних і політичних рішень навколо ЗАЕС.
Чому ми по сьогодні забезпечуємо Запорізьку станцію, яка захоплена цією електрикою? Це дуже важливий і політичний, і психологічний момент. Якщо вони (росіяни, – ред.) зможуть перевести енергоживлення (станції, – ред.) від росії, це дасть їм можливість сказати, що вони повністю контролюють Запорізьку станцію
– розтлумачує ситуацію експерт.
Чи можуть росіяни відновити роботу ЗАЕС та що для цього потрібно
Екскерівник експлуатаційного підрозділу ЗАЕС вважає, що навіть безвідносно до конкретного інциденту із втратою живлення станція нині не має умов для безпечного повернення до роботи як промисловий енергетичний об’єкт.
Першою проблемою він назвав втрату Каховського водосховища після руйнування зс рф греблі у 2023 році. За його словами, водосховище було важливим для охолодження конденсаторів турбін через ставок-охолоджувач, який потребує постійного підживлення водою. Нині рівень води в ньому знизився, і цього недостатньо для запуску відповідних гідроагрегатів.
Біля станції є так званий ставок-охолоджувач, з якого потужні насосні агрегати прокачували воду для охолодження конденсаторів турбін. У ставку йде постійне випарювання води, тому треба забезпечити його підживлення. Коли було море (Каховське, – ред.), то це було легко робити. Гідроспоруди були побудовані так, що майже автоматично поповнювали нестачу води. Зараз моря немає, підживлювати немає звідки, і рівень цього ставку-охолоджувача дуже знизився. Його недостатньо для того, щоб увімкнути потужні гідроагрегати, які охолоджували конденсатори турбін
– каже Олег Дудар.
Поповнювати рівень води в ставку можна було б зі старого гирла Дніпра – річки Конка. Але російським окупантам ніхто такої технічної можливості не надасть.
Друга проблема, за словами експерта, – це відсутність повноцінної схеми електропередачі для роботи станції у генераційному режимі. Двох ліній, які залишилися, для цього недостатньо. До того ж російським окупантам вони не підходять, адже у перспективі виробляти енергію на ЗАЕС вони хочуть для потреб анексованого Криму. Тому постає необхідність у будівництві нових ліній електропередач. Це теж впирається у технічні обмеження.
Але Дудар застерігає, що є лазівка, якою може скористатися росія: якщо не завадити окупантам повністю перепідключити ЗАЕС до російської електросистеми, вони отримають можливість прокласти будь-які лінії. Тому Україні так важливо втримати хоча б залишковий контроль над станцією.
Третя проблема, яка не дасть змоги знову почати експлуатацію ЗАЕС, — дефіцит кваліфікованого персоналу.
Вони (росіяни, – ред.) не зможуть забезпечити безпечне функціонування згідно з вимогами чинних норм як українського, так і міжнародного законодавства, бо кількість фахівців, які мають управляти ядерним об’єктом, у них обмежена
– переконаний Олег Дудар.
Крім того, як пояснює фахівець, протягом чотирьох років окупації на станції не виконують повною мірою планові ремонти, технічні огляди та інші обов’язкові регламентні заходи, необхідні для безпечної експлуатації.
Вони не виконують планові ремонти, обов’язкові технічні огляди, технічні заходи, щоб підтримувати безпеку на станції. Якщо ж щось і роблять, то це не відповідає жодним нормам безпеки. Як би вони (окупанти, – ред.) не говорили, що ЗАЕС – російська станція, вони поводяться там як з майном, яке їм з неба впало в руки. Вони не збираються використовувати її за прямим призначенням. Станція їм потрібна лише як елемент ядерного шантажу світу і суспільства
– резюмує Дудар.
Саме тому, навіть якщо зовнішнє живлення відновлюється після чергового блекауту, сам об’єкт залишається в умовах підвищеної технічної вразливості.
За словами експерта, поточний стан ЗАЕС не можна вважати нормальним навіть попри те, що енергоблоки залишаються у холодному зупині.
Джерело: УНН.





