Подвійне оподаткування по-українськи: як держава ускладнює роботу бізнесу на міжнародних ринках. Держава створює податкові бар'єри для українських компаній, які працюють на міжнародних ринках через правила КІК та валютну нестабільність. Бізнес змушений доводити своє право на уникнення подвійного оподаткування.
Українські компанії, які працюють на міжнародних ринках, дедалі частіше стикаються з комплексом податкових бар’єрів, які не лише ускладнюють їхню діяльність, а й створюють ризики подвійного оподаткування. Попри наявність міжнародних конвенцій, що мають запобігати таким ситуаціям, на практиці бізнес змушений або захищатися в судах, або перебудовувати структуру діяльності через іноземні юрисдикції, пише УНН.
Системна проблема: податки, валюта і недовіра до юрисдикції
Ключова проблема українського бізнесу за кордоном значно ширша, ніж просто оподаткування. Вона лежить у площині валютного регулювання, стабільності фінансової системи та ризиків контрактування.
Як пояснює президент Асоціації податкових консультантів Дмитро Михайленко, українські компанії змушені працювати в умовах постійної нестабільності в тому числі повʼязаних із війною.
Україна – ризикована країна, і тут можуть кожної години внаслідок кризи зменшити можливості для розрахунків із закордону. Нестабільність валюти, нестабільність країни, контрактування, ризики і все таке інше
– зазначив він у коментарі УНН.
У відповідь на ці ризики бізнес шукає інституційні рішення, наприклад, відкриває операційні компанії в інших юрисдикціях.
А це, в свою чергу, за собою несе нові питання. В якій країні застартапитися, щоб там було помірковане оподаткування. Вибирають здебільшого Естонію, Мальту, Кіпр, якщо ми говоримо про Європу. Якщо країни не європейські, то ОАЕ, Сінгапур, Гонконг. А по-друге, коли вже в тебе є компанія за кордоном, це нові вимоги вже і українського законодавства, звітність проконтрольованої іноземної компанії. Можливість визнання її такою, що має постійне представництво в Україні
– додав Михайленко.
Такий підхід, на думку експерта, значно ускладнює роботу бізнесу за кордоном.
Антиофшорна пастка: КІК, постійні представництва і нова фіскальна агресія
Експерти в галузі оподаткування зазначають, що створення іноземних структур автоматично запускає механізми українського антиофшорного законодавства.
Однак це запускає механізм значних викликів для бізнесу. Зокрема, починають працювати правила контрольованих іноземних компаній (КІК), які значно ускладнюють адміністрування бізнесу.
Також зʼявляється ризик визнання постійного представництва в Україні, починає працювати трансфертне ціноутворення.
Крім того, виникають проблеми із застосуванням міжнародних конвенцій, які передбачають уникнення подвійного оподаткування.
За словами старшого аналітика з податкових питань Інституту соціально-економічної трансформації В’ячеслава Черкашина, саме КІК сьогодні є проблемою номер один.
КІК регуляція дуже обтяжлива для нас, і мабуть це номер 1
– вказує він у коментарі УНН.
Окремо податковий аналітик звертає увагу на зміну підходів податкових органів до роботи з бізнесом, який працює на міжнародних ринках.
Податкова дуже почала цікавитись пониженими ставками за конвенціями (щодо уникнення подвійного оподаткування – ред.), особливо це Нідерланди, Кіпр, там де 5%, тоді, коли загальна ставка податку на резидентів 15%. Тому з часом буде тільки зростати напруга
– прогнозує Черкашин.
Фактично йдеться про ревізію самої ідеї угод про уникнення подвійного оподаткування.
І третій пункт – це 2 законопроєкти, які 4 лютого Мінфін подав (на розгляд ВРУ – ред.), тобто закручують гайки по трансферному ціноутворенню і дуже буде неприємна історія з постійними представництвами
– додав податковий аналітик.
Йдеться про проєкт Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення правил трансфертного ціноутворення”.
Конвенції є, але не працюють
Україна має широку мережу конвенцій про уникнення подвійного оподаткування з низкою іноземних країн. Вони зокрема передбачають зниження ставок податку на репатріацію (податок, який Україна утримує при виплаті доходів нерезиденту (іноземній компанії або особі) з джерелом походження з України, сюди входять зокрема дивіденди, роялті та лізингові платежі) або повне звільнення певних доходів від оподаткування. Окрім того, в документах передбачене розмежування податкової юрисдикції між країнами.
Такий підхід мав би полегшити роботу українського бізнесу за кордоном.
Однак на практиці ці механізми дедалі частіше ставляться під сумнів контролюючими органами.
Як зазначають експерти в галузі оподаткування, проблема полягає у довільному трактуванні норм конвенцій, спробах ігнорувати статус бенефіціарного власника, а також переоцінці економічної суті операцій.
У результаті навіть класичні транскордонні платежі, наприклад, дивіденди, роялті, лізинг, стають предметом судових спорів та кримінальних проваджень.
Проблема подвійного оподаткування для українських компаній, які сьогодні працюють за кордоном – це не лише юридична колізія чи помилкове трактування міжнародних конвенцій, а, очевидно, системна криза взаємодії держави і бізнесу.
Ігнорування міжнародних конвенцій, фіскальний тиск через переоцінку операцій, криміналізація податкових спорів, все це тільки ускладнює роботу бізнесу.
Фактично зараз держава намагається оподатковувати доходи, які вже оподатковані за кордоном і не мають економічного зв’язку з Україною, як, наприклад, із “податком на репатріацію”.
Без системного перегляду підходів до міжнародного оподаткування Україна ризикує втратити конкурентоспроможність власного бізнесу на глобальних ринках, що стимулюватиме подальший відтік компаній у більш передбачувані юрисдикції.
