Нові правила відстрочки від мобілізації: у Раді хочуть надати її батькам-одинакам. Законопроєкт №15530 може зробити судове рішення про проживання дитини з військовозобов’язаним достатньою підставою для відстрочки. Документ зареєстрували 20 серпня та передали до профільного комітету.
У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15530, який може спростити отримання відстрочки від мобілізації для частини військовозобов’язаних батьків. Йдеться про випадки, коли суд уже визначив, що малолітня дитина має проживати разом із військовозобов’язаним.
Наразі самого такого рішення для оформлення відстрочки недостатньо: чинне законодавство вимагає підтвердження інших обставин, зокрема факту самостійного виховання та утримання дитини, повідомляє УНН із посиланням на дані Верховної Ради.
Законопроєкт №15530 зареєстрували у парламенті 20 серпня 2026 року. Його автор — народний депутат Олексій Гончаренко. Станом на 26 серпня документ опрацьовують у Комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Що пропонує змінити Олексій Гончаренко у чинному законодавстві
Автор документу пропонує внести зміни до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Саме вона визначає категорії військовозобов’язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Наразі право на відстрочку мають, зокрема, жінки та чоловіки, які мають дитину віком до 18 років і за певних обставин фактично залишилися єдиним із батьків, який її виховує. Це стосується випадків, коли другий із батьків помер, його позбавили батьківських прав, визнали безвісти зниклим, оголосили померлим або людина перебуває у місцях позбавлення волі.
Окремо закон передбачає право на відстрочку для особи, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду. Саме цю конструкцію Гончаренко пропонує розширити.
Він пропонує додатковою підставою для відстрочки зробити наявність рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із військовозобов’язаним. У такому разі, якщо суд раніше встановив, що дитина має проживати з батьком або матір’ю, яка військовозобов’язана, чоловік зможе посилатися на це рішення як на самостійну підставу для отримання відстрочки. У чинній законодавчій системі цієї можливості немає.
Чому одного рішення про проживання дитини зараз недостатньо для відстрочки
Головна проблема полягає у тому, що з юридичної точки зору “визначення місця проживання дитини” та “самостійне виховання й утримання дитини” — різні речі. Наприклад, після розлучення суд може визначити, що дитина постійно проживатиме з батьком. Однак мати при цьому не обов’язково втрачає батьківські права чи припиняє брати участь у житті дитини. Вона може сплачувати аліменти, регулярно бачитися з дитиною, брати участь у її вихованні, лікуванні чи навчанні.
Тобто сам факт проживання дитини з одним із батьків не означає, що другий із батьків юридично перестав виконувати свої обов’язки. Через це рішення суду про місце проживання дитини не прирівнюється автоматично до рішення про самостійне виховання та утримання.
На практиці це створює ситуації, коли дитина роками фактично проживає з одним із батьків, саме він вирішує більшість повсякденних питань, однак для отримання відстрочки цього недостатньо.
Що говорить у таких ситуаціях Верховний Суд
Питання розмежування понять,які ми згадували вище, вже було предметом судового розгляду.
У постанові від 4 серпня 2026 року у справі №725/9343/25 Верховний Суд розглядав ситуацію, у якій чоловік намагався встановити факт самостійного виховання та утримання дитини. Суд звернув увагу на те, що проживання дитини з одним із батьків та окреме проживання матері й батька саме по собі ще не доводить, що другий із батьків повністю припинив брати участь у вихованні дитини.
Тобто для встановлення факту самостійного виховання необхідно оцінювати реальну участь другого з батьків у житті дитини, а не лише адресу її проживання. Саме ця юридична різниця зараз має принципове значення для оформлення відстрочки.
Законопроєкт №15530 пропонує змінити підхід: рішення суду про проживання малолітньої дитини з військовозобов’язаним має стати окремою та достатньою підставою для відстрочки, навіть без додаткового встановлення судом факту самостійного виховання.
Кого стосуватиметься нова норма
У тексті законопроєкту Олексій Гончаренко послуговується формулювання “малолітня дитина”. За українським законодавством малолітньою вважається дитина, яка не досягла 14 років. Діти віком від 14 до 18 років мають статус неповнолітніх. Отже, у нинішній редакції законопроєкту нова підстава поширюватиметься саме на військовозобов’язаних, з якими за рішенням суду проживають діти віком до 14 років.
Це важливе уточнення, оскільки у чинній статті 23 для низки сімейних підстав використовується ширша вікова межа — дитина віком до 18 років. Якщо законопроєкт проходитиме підготовку до розгляду парламентом, ця різниця також може стати предметом дискусії та поправок.
Чи має другий із батьків бути позбавлений батьківських прав, аби чоловік отримав відстрочку
Наразі у тексті законопроєкту, який розміщений на офіційному порталі ВРУ, такої умови немає. Документ не вимагає, щоб другий із батьків був позбавлений батьківських прав, визнаний безвісти зниклим або взагалі не брав участі у вихованні дитини. Також законопроєкт прямо не вимагає, щоб батьки були розлучені.
Ключова умова — саме наявність рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із військовозобов’язаним. У результаті потенційно право на відстрочку може виникнути навіть тоді, коли другий із батьків продовжує підтримувати дитину, сплачує аліменти та бере участь у її вихованні, але суд визначив постійне місце проживання дитини з військовозобов’язаним. Це одна з принципових відмінностей законопроєкту від чинної моделі.
Чому з’явилася така ініціатива
Одним із приводів для публічної дискусії щодо чинних правил стала резонансна історія у Кривому Розі, де влітку 2026 року мобілізували батька п’ятирічної дитини. Чоловік повідомляв, що сам виховує доньку та має рішення суду, відповідно до якого дитина проживає разом із ним.
Водночас у територіальному центрі комплектування пояснювали, що надані документи не підтверджували саме факт самостійного виховання та утримання дитини у значенні, яке передбачає законодавство для надання відстрочки. Тобто наявність судового рішення про місце проживання дитини не була визнана достатньою підставою.
Після втручання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини чоловіка відпустили для оформлення необхідних документів.
Що зміниться для чоловіків, якщо законопроєкт ухвалять
Якщо Верховна Рада підтримає законопроєкт у запропонованій редакції, для частини військовозобов’язаних процедура підтвердження права на відстрочку може суттєво спроститися.
Зокрема, особі, яка вже має рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із нею, не доведеться ініціювати окремий судовий процес для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини лише для оформлення відстрочки.
Водночас після внесення змін до закону може виникнути необхідність скоригувати й підзаконні акти, якими визначається процедура оформлення відстрочок та перелік підтвердних документів. Зокрема, йдеться про постанову Кабінету Міністрів №560, яка регламентує процедуру проведення призову під час мобілізації та порядок підтвердження права на відстрочку.
Тобто навіть після потенційного ухвалення законопроєкту практичний механізм застосування нової норми може потребувати додаткового врегулювання урядом.
На якій стадії законопроєкт перебуває зараз
Станом на 26 серпня 2026 року законопроєкт №15530 лише проходить початковий етап розгляду у Верховній Раді. Документ зареєстрували 20 серпня та передано на опрацювання профільному Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Перед тим, як набути чинності, законопроєкт має пройти розгляд у парламенті та отримати необхідну кількість голосів народних депутатів. Його текст у процесі розгляду також можуть змінити.
Джерело: УНН.
