“У липні-серпні все може вирішитися” – російський економіст про кампанію ударів по НПЗ. Систематичні удари України по російських НПЗ здатні паралізувати економіку та логістику рф. Ключовою умовою є безперервність атак для досягнення критичної межі вибуття потужностей.
Систематичні удари України по російських нафтопереробних заводах здатні не лише завдати економічних збитків, а й паралізувати логістику, промисловість та систему управління росії. Ключовою умовою є не окремі успішні атаки, а їхня безперервність. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю УНН висловив російський опозиційний аналітик та економіст В’ячеслав Ширяєв, який після початку повномасштабної війни виїхав до Європейського Союзу.
Омський НПЗ – не символічний удар, а ще один крок до критичної межі
Після удару українських далекобійних дронів по Омському нафтопереробному заводу українські медіа назвали цю атаку історичною. Водночас частина експертів закликала не переоцінювати її значення, адже росія зберігає певні резерви паливного виробництва.
На думку В’ячеслава Ширяєва, оцінювати такі удари потрібно не окремо, а як частину довгострокової кампанії, яка має конкретну стратегічну мету.
Я спробую пояснити це максимально метафорично. Усе вирішує остання крапля, яка переповнює посудину. Або остання піщинка, яка змушує перевернутися пісочний годинник. Поки вона не впаде – нічого не станеться. Але саме вона змінює все. Так само і з російськими НПЗ. Важливо не те, скільки заводів уже було уражено, а досягнення критичного рівня вибуття потужностей – приблизно 85% тих заводів, які перебувають у зоні досяжності українських засобів ураження. Ті 15%, що залишаться далеко на сході, уже не зможуть змінити ситуацію. Саме тому удар по Омському НПЗ – це ще один крок до тієї межі, після якої процес стане незворотним
– сказав Ширяєв.
Експерт наголошує, що головне значення цієї кампанії полягає навіть не в матеріальних збитках, а у демонстрації можливостей України.
У цей момент усім стає зрозуміло, що Україна здатна не просто завдавати болючих ударів, а реально паралізувати державу-агресора. Технічної проблеми з тим, щоб вивести з ладу всі великі нафтопереробні заводи росії, я не бачу. Питання лише у достатній кількості ресурсів, системності та підтримці партнерів. Якщо Україна методично добиватиме кожен завод, який росіяни намагатимуться відновити, то зрештою ця система просто перестане функціонувати
– зазначив він.
Міні-НПЗ не здатні компенсувати втрату великих підприємств
Останнім часом звучать оцінки, що навіть після серії ударів росія зможе частково компенсувати втрати завдяки невеликим нафтопереробним заводам. Ширяєв категорично не погоджується з такою думкою.
Ні, це неможливо. Усі ці невеликі заводи, навіть якщо їх зібрати докупи, не замінять одного великого НПЗ. Їхня продуктивність неспівставна. Тому вони не здатні компенсувати втрату основних виробничих потужностей
– пояснив він.
Без пального зупиняється не лише транспорт, а й держава
На думку аналітика, головною помилкою є сприйняття ударів по НПЗ виключно як економічного тиску. Він наголошує, що паливо є основою функціонування практично всіх секторів російської економіки.
Без пального не працює нічого. Не перевозяться вантажі, не функціонують промислові підприємства, не доставляються продукти до магазинів, не працює авіація. Немає жодного “рятівного імпорту”, який здатний компенсувати втрату власної переробки. Якщо послідовно вибивати великі НПЗ із заходу на схід, росію можна повністю паралізувати
– переконаний експерт.
Він звертає увагу, що Омський НПЗ є фактично останнім із найбільших заводів у східній частині країни.
Далі вже залишаються підприємства зовсім іншого масштабу. Саме тому, якщо Україна матиме достатньо ресурсів для реалізації такої кампанії, вона або отримає надзвичайно сильний козир на переговорах, або змусить кремль сісти за стіл переговорів. Або, якщо дивитися ширше, просто переможе. У липні-серпні все може вирішитися
– вважає Ширяєв.
Єдиний реальний вихід для кремля – різко посилювати ППО
УНН також поцікавився, які інструменти залишаються у росії для протидії українським далекобійним ударам. На думку Ширяєва, фактично існує лише один варіант.
Єдина можливість – кратно нарощувати систему протиповітряної оборони. Передусім це радари, комплекси “Панцир”, мобільні вогневі групи, які мають прикривати об’єкти безпосередньо на останньому етапі польоту дрона. Але проблема в тому, що росія не має можливості різко збільшити виробництво таких систем. Їх просто ніде взяти
– пояснив він.
Водночас експерт звернув увагу на ще одну проблему російської оборони.
Те, що я зараз бачу, – це фактично безперешкодна робота українських безпілотників на відстані майже 3000 кілометрів. Літакоподібний дрон летить майже добу, і складається враження, що його взагалі ніхто не бачить. В Україні для цього створили мережу акустичних датчиків, які відстежують маловисотні цілі. Великі радари їх часто просто не бачать. А навіть якщо бачать, українська розвідка знає розташування цих радарів, тому маршрути польоту будуються так, щоб їх обходити
– зазначив він.
Джерело: УНН.
