Обидві сторони демонструють схожість у спробах легітимізувати свої дії, уникаючи терміну "війна".
Поточна воєнна кампанія США проти Ірану розкриває помітні паралелі у риториці та стратегії з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, повідомляє The New York Times у неділю, 8 березня.
За аналізом ЗМІ, попри значні відмінності – технологічно оснащена повітряна операція адміністрації Дональда Трампа проти іранського теократичного режиму та наземний напад Володимира Путіна на демократичну Україну – обидві кампанії мають спільне прагнення легітимізації власних дій.
Одним із ключових збігів є свідоме уникання терміну "війна". Як у Білому домі, так і в Кремлі надається перевага поняттям "операція" або "спеціальна військова операція", щоб дистанціюватися від покладання повної відповідальності за ескалацію конфліктів. За словами обох лідерів, їхні дії спрямовані не на розпалювання бойових дій, а на їх завершення. Вони також закликають противника скласти зброю, мотивуючи це потребою змінити чинний режим.
Фахівці припускають, що уряд Трампа може повторити помилки Кремля, зокрема надмірну самовпевненість і переоцінку швидкості досягнення цілей. Саркастичний вислів "Тегеран за три дні", схожий із казусом російського плану захоплення Києва, ілюструє ризики неконкретних і надмірно амбітних планів. Росія була змушена значно зменшити свої очікування після провалу на початковому етапі війни, водночас як США вже встигли змінити перелік своїх цілей декілька разів: від ліквідації іранських ядерних об'єктів до вимоги повної капітуляції Тегерана.
Досвід української боротьби демонструє: навіть при значній військовій перевазі політичної перемоги важко досягти без достатньо чіткого стратегічного бачення та врахування реальних наслідків. Нині немає доказів того, що іранська армія чи уряд розглядають можливість капітуляції, що ставить під сумнів прогнози про швидке завершення конфлікту. Це породжує загрозу затяжної кризи, до якої американське суспільство може виявитися не готовим, резюмує видання.
