Відкритий конкурс на керівні посади як запобіжник катастроф: чому призначення очільника Державіаслужби без публічного відбору є неприйнятним<p>Уряд розглядає можливість призначення Ігоря Зелінського головою Державіаслужби без відкритого конкурсу. На думку експертів, таке
призначення без проведення прозорого відбору ставить під загрозу авіаційну безпеку, обороноздатність і підриває довіру до
державних інституцій.</p>
Питання призначення нового очільника Державної авіаційної служби України дедалі більше перетворюється на питання системного державного управління. Адже воно порушило питання про те, чи може стратегічно важливий регулятор у сфері авіаційної безпеки очолювати людина, призначена без відкритого конкурсу, пролобійована в ручному режимі, пише УНН.
На тлі повномасштабної війни, коли авіаційна галузь прямо пов’язана з обороноздатністю, міжнародною співпрацею та санкційною політикою, будь-яке кадрове рішення в цій сфері має бути максимально виваженим, прозорим і професійним. Саме тому вимога відкритого конкурсу для обрання очільника Державіаслужби – це не формальність, а питання національної безпеки.
Зараз уряд розглядає можливість призначення головою Державіаслужби Ігоря Зелінського – колишнього заступника очільника цього органу. Його кандидатуру на розгляд Кабміну наприкінці 2025 року вніс віцепремʼєр Олексій Кулеба.
Хто такий Ігор Зелінський
Зелінський працював на посаді заступника Голови Державіаслужби з 2020 року, проте у лютому 2025-го Олексій Кулеба його звільнив.
Як розповідав УНН раніше, представники українського авіаринку характеризують період роботи Зелінського на посаді заступника голови Державіаслужби (2020-2025 роки) як час системного і цілеспрямованого знищення транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося всього два, та й ті не мають льотної придатності.
Експерти вказують, що саме за рішеннями попереднього керівництва Державіаслужби (голови регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці борти були виключені з українського реєстру та фактично перейшли під контроль росії. У цей період також були ухвалені регуляторні рішення, направлені на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що очевидно є підривом обороноздатності держави.
Окрім того, ще з 1990-х років в можна було експлуатувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової тяганини з їх переоформлення між різними відомствами, у тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки голови Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для використання транспортних літаків в інтересах України.
Утім, уже через пів року, у грудні, він передумав, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Як наслідок використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковане. Окрім того, це рішення призвело до простою бортів та додаткових витрат з бюджету на їхнє утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Варто зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка співпраця з цим російським підприємством заборонена.
Попри це Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично таким чином він легалізував використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів доходу.
До того ж Зелінський проігнорував той факт, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Зелінський в Державіаслужбі був “правою рукою” голови регулятора Олександра Більчука. Восени 2025 року Уряд звільнив Більчука через рішення про передачу супроводу ремонтної документації вертольотів типу Мі-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd. Посадовець проігнорував наявність в Україні сертифікованих підприємств, здатних виконувати ці функції з 2014 року, після початку війни росії проти України. Його вибір пав на офшорну структуру, яка, повʼязана з російським оборонно-промисловим комплексом. Кінцевим бенефіціаром AAL Group Ltd є компанія “Вертольоти росії”, що входить до російського держконцерну “ростех”.
Варто зауважити, що ще у 2024 році Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM визнало AAL Group Ltd непридатною для співпраці очевидно через звʼязок компанії з російською федерацією.
Тож, очевидно співпраця з компаніями, що повʼязані з росією, була нормою для Державіаслужби за часів Більчука-Зелінського.
Опитані УНН експерти зазначають, що такі дії Зелінського могли завдати значної шкоди обороноздатності нашої держави і можуть кваліфікуватися як пособництво державі-агресору.
Системна проблема призначень за лояльністю
Політолог Володимир Цибулько вказує, що практика призначення керівників без конкурсів призводить до деградації державних інституцій. За його словами, якість управлінців, призначених в ручному режимі, є вкрай низькою, а наслідки їхньої діяльності – руйнівними для функціонування органів влади.
“Насправді, якість призначених поза конкурсами функціонерів дуже низька, і це призводить просто до катастрофічних наслідків”, – зазначив він у коментарі УНН.
Ключова проблема, за оцінкою експерта, полягає в тому, що людей добирають не за компетенціями, а за фактором особистої лояльності, що неминуче призводить до збоїв у роботі органів влади:
“Тобто маємо мало того, що некваліфікованих людей на посадах, які призначаються тільки за фактором відданості “вождю”, але фактично збій всієї функціональної діяльності тих чи інших лідерів завдяки некваліфікованим людям”, – наголосив Цибулько.
Варто зауважити, що у випадку Державіаслужби ці “збої” можуть мати значно серйозніші наслідки для держави. Адже це не просто регулятор.
Державіаслужба відповідає за сертифікацію авіаційної техніки та підприємств, зокрема й авіабудівних, які виконують оборонні замовлення. Крім того, регулятор контролює допуск компаній до авіаційного ринку, відповідає за безпеку польотів тощо. У повоєнному відновленні саме авіація може стати одним із ключових драйверів розвитку економіки.
Політолог нагадав, що відкриті конкурси на державні посади можуть проводитися вже зараз за рішенням Кабінету міністрів.
“До речі, конкурси ж застосовуються. Подекуди. Тобто, по-різному. Подекуди застосовуються. Обовʼязок для всіх може впровадити Кабмін своєю постановою”, – зазначив Цибулько.
Нагадаємо
Служба безпеки України проводить спецперевірку кандидата на посаду голови Державіаслужби Ігоря Зелінського, під час якої врахує можливу шкоду державі від такого призначення.
Источник: УНН
