Що відбувається з тілами, повернутими в Україну шляхом репатріації: деталі від МВС<p>Міністерство внутрішніх справ України детально описало процес репатріації тіл полеглих захисників, що включає їх повернення,
ідентифікацію та гідне прощання. Ця процедура є складною та тривалою, але вкрай важливою для родин загиблих.</p>
У Міністерстві внутрішніх справ розповіли, що відбувається з тілами, які були повернуті в Україну шляхом репатріації. Про це повідомляє УНН.
Деталі
Зазначається, що репатріація – не лише про формальні процедури, а й про людське право на прощання, про зменшення тривожного очікування, яке для сімей розтягується на місяці, а інколи й роки.
Що таке репатріація і куди після обміну відправляють повернуті тіла?
Внаслідок повномасштабного вторгнення та збройної агресії росії проти України, у суспільстві гостро стоїть питання щодо осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Репатріація – слово, яке звучить офіційно й сухо, але за ним титанічна праця десятка служб та відповідальність. Але найголовніше – сотні родин, які роками можуть не мати звістки про те, де їхній син, чоловік, брат, близька людина. Тисячі українських сімей живуть у невідомості, адже їхня рідна людина зникла безвісти на війні.
Процедура репатріації передбачає повернення з території росії або тимчасово окупованих українських територій полеглих українців. Натомість російська сторона так само отримує тіла своїх солдатів. Яка кількість наших громадян зберігається на території ворога – досі невідомо, однак Україна робить усе, аби повернути, ідентифікувати та гідно вшанувати кожного загиблого.
Етап перший. Повернення
Після повернення кожен спеціалізований мішок оглядають слідчі та вибухотехніки Національної поліції України. Вони роблять фото, перевіряють наявність документів чи інших речей, які б стали допоміжними елементами в упізнанні людини. До цього першого етапу також залучені експерти різних відомств.
Етап другий. Знайти ім’я
Далі слово за наукою. Тут починається довгий, трудомісткий, але необхідний процес ідентифікації. Багато тіл повертаються без імені, оскільки у переважній більшості тіла невпізнавані. У багатьох випадках тіла повертають у поганому стані – муміфіковані, з гнилісними змінами, часто фрагментовані або обвуглені. Складний етап – це вилучення ДНК зі зразків кісток. Особливо, якщо вони були спалені або сильно деградовані. Тож генетики установ Експертної служби МВС працюють зі зразками біологічного матеріалу, аби вивести ДНК-профіль і знайти попередній збіг за Електронним реєстром геномної інформації людини (ЕРГІЛ). Збіг може відбутися лише за умови, що в реєстрі вже буде міститися інформація про ДНК-профілі близьких родичів зниклого безвісти за особливих обставин (дітей, батьків) та ДНК-профілі зі зразків тіл (останків).
У спеціальних лабораторіях установ Експертної служби МВС проводиться ДНК-аналіз зразків тканин, зубів, волосся, особистих речей, тощо. Інколи встановити особу – це як зібрати пазл однієї картини.
Чому процес ідентифікації буває тривалим?
Це один із найболючіших і водночас найвідповідальніших процесів, що вимагає точності, професійності та поваги до кожного полеглого Героя і його родини. Процес ідентифікації репатрійованих тіл в Україні часто є тривалим з кількох причин.
Основним методом ідентифікації є судова молекулярно-генетична експертиза, яка вимагає часу для забору та обробки біологічних зразків, їх дослідження та перевірки встановлених ДНК-профілів за ЕРГІЛ. Якщо родичі загиблого ще не надали біоматеріал для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, процес ДНК-ідентифікації триватиме доки не надійдуть необхідні зразки.
Судово-медичні експерти, генетики, криміналісти працюють в умовах підвищеного навантаження. Всі процедури виконуються оперативно, але з дотриманням норм законів, методик, інструкцій з метою недопущення помилок. Для держави важливо передавати родинам саме тіла їхніх близьких, без помилкових ідентифікацій. Тому процес завжди відбувається з максимальною ретельністю, навіть якщо це потребує додаткового часу.
Де зберігаються тіла, поки триває експертиза?
У випадку репатрійованих тіл, часто йдеться про тривалий процес ідентифікації, особливо якщо тіло має значні зміни або перебувало у зоні бойових дій довгий час. В таких випадках може знадобитися кілька тижнів або місяців для ідентифікації.
До моменту остаточного підтвердження особи, тіла зберігаються в спеціально обладнаних холодильних камерах, а інформація про них вноситься до відповідних реєстрів. Якщо особу не вдається встановити одразу, то тіло залишається в морзі до моменту ідентифікації через аналіз ДНК або інші дані.
Етап третій. Прощання
Лише коли слідчі впевнені на 100% у тому, що відбувся збіг ДНК, завершені усі необхідні експертизи з тілом, тільки тоді слідчі телефонують близьким загиблого захисника. Тиша в слухавці після сповіщення, як удар, але ще важче жити в невідомості.
Коли тіло впізнане – його готують до повернення в рідний населений пункт. З прапором та з усіма військовими почестями. У кожному місті, де проходить траурна колона, люди виходять з квітами. Стають на коліна. Хтось плаче, хтось хреститься, хтось просто мовчки дивиться, як повз проїжджає авто з Героєм.
Збереження культури пам’яті
Кожен, хто повернувся на щиті – це частина історії. Після прощання, після залпу почесної варти, після слів капелана, але ніхто не компенсує втрати. Лише час і правда про їхній подвиг можуть зцілити. Українські кладовища всіяні синьо-жовтими стягами. Вони майорять над могилами наших захисників і захисниць, нагадуючи велику ціну нашої свободи.
Нагадаємо
Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко під час зустрічі з Меган Моббс, дочкою генерала Кіта Келлога, обговорив питання ідентифікації та репатріації тіл полеглих українських воїнів.
Источник: УНН
