Defence City запускають без авіації? Чому це ставить під загрозу стратегічну перевагу України <p>Урядова ініціатива Defence City може виключити авіаційну галузь, що загрожує обороноздатності. Це призведе до зупинки виробництв,
відтоку фахівців та втрати міжнародного іміджу.</p>
Україна в умовах сьогодення має амбітну і критично важливу для виживання держави мету – розгорнути повномасштабне виробництво у сфері оборонно-промислового комплексу, зменшити залежність від зовнішньої допомоги і дати нове дихання українським підприємствам. Урядова ініціатива Defence City має стати спеціальним правовим режимом підтримки підприємств ОПК. Але є суттєвий ризик: із цієї архіважливої трансформації може бути виключена одна з найпотужніших і стратегічно значущих галузей – авіаційна. УНН дізнавався, чому її ігнорування в Defence City може мати наслідки, які складно буде компенсувати іншими механізмами підтримки.
6 мільярдів доларів дефіциту і 20 мільярдів втрат потенціалу
Як повідомив народний депутат від партії “Слуга народу”, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, у 2025 році Україні бракує 6 млрд доларів для повного забезпечення потреб війська. Розрив між реальними і потенційними виробничими потужностями українського ОПК – ще більший, щонайменше 20 млрд доларів.
Гетманцев окреслив низку джерел, які можуть перекрити ці розриви: детінізація, підвищення ефективності витрат, скасування неефективних видатків, часткове відкриття експорту зброї, розширення кредитування ОПК, розвиток стартапів через платформу Brave1, а також емісія облігацій внутрішньої державної позики.
Йдеться про залучення максимального спектра внутрішніх ресурсів, які здатні активізувати оборонну економіку. Для цього в Україні також створюється ініціатива Defence City – як інституційна відповідь на наявні виклики в ОПК: вона має забезпечити спеціальний правовий режим, що дозволить знизити податкове навантаження, забезпечити пільгове кредитування, пришвидшити процедури закупівель і сертифікації, стимулювати інновації та експорт. Але ключове питання – кого саме залучать до цього процесу? І кого ми ризикуємо втратити, якщо певні стратегічні галузі залишаться поза цією рамкою?
Авіаційна галузь: флагман, якого не бачать?
Однією з таких стратегічно важливих галузей, яка досі залишається поза фокусом ініціативи Defence City, є авіаційна. Ігнорування її потенціалу може коштувати Україні занадто дорого – як у безпековому, так і в економічному вимірі.
Українська авіація – це не лише Ан-124, Ан-178 чи Ми-8. Це ще й цілий комплекс підприємств, які в умовах війни продовжують виконувати критично важливі завдання: забезпечують евакуацію, логістику, підтримку армії, рятувальні місії, утримують стратегічні напрямки й підтримують імідж України, як авіаційної держави на міжнародних ринках.
Підприємства авіагалузі виконують ключові функції для обороноздатності держави. Зокрема – ремонт і обслуговування гелікоптерів та літаків, які щодня працюють у бойових, евакуаційних і логістичних операціях. Компанії відновлюють вузли та агрегати повітряних суден – без них ця техніка просто не підніметься в небо.
Паралельно розробляються програми імпортозаміщення комплектуючих радянського та російського виробництва – зокрема для систем управління, живлення, навігаційних модулів і вузлів передачі даних. Усе це – для того, щоб українська авіація могла ефективно виконувати завдання з прикриття наземних військ, виявлення та знищення ворожих БПЛА та забезпечення потреб передової. Без цієї щоденної технічної роботи на землі не буде стабільної переваги в повітрі.
Крім того, за роки війни українські авіакомпанії взяли участь у десятках гуманітарних і оборонних місій під егідою ООН у надскладних умовах, забезпечуючи високу репутацію країни на глобальному рівні. Це – унікальний випадок, коли приватні оператори фактично самотужки “вивозять” міжнародний імідж України в небі.
І попри всі ці чинники та стратегічну значущість для оборони, авіаційні підприємства наразі ризикують не потрапити до переліку потенційних резидентів Defence City. Якщо ситуацію не буде виправлено до другого читання законопроєктів, країна може втратити не просто галузь, а один із ключових ресурсів у війні за виживання – власну авіаційну спроможність.
Що втрачає Україна без врахування перспектив авіації в Defence City та розвитку ОПК
Якщо авіаційний сектор не буде інтегрований у рамки Defence City, наслідки можуть мати довгостроковий і в деяких випадках незворотний характер:
- Зупинка виробничих потужностей: Авіаційна галузь – одна з найскладніших і ресурсомістких у структурі ОПК. Вона потребує постійного завантаження, стабільного фінансування та висококваліфікованих кадрів. Якщо підприємство зупиняє роботу, витрати на утримання техніки та інфраструктури зберігаються, а відновити виробничий цикл після тривалого простою вкрай складно або навіть неможливо. Без державної підтримки, замовлень і інтеграції до оборонної стратегії авіаційна промисловість ризикує зупинитися повністю.
- Відтік фахівців і компаній. Відсутність передбачуваних умов роботи та системної підтримки позбавляє українські авіаційні компанії можливості ефективно реагувати на безпекові виклики – відновлювати виробництво після обстрілів, релокувати потужності в безпечні регіони, створювати належні умови для роботи фахівців. Це веде до втрати критично важливого людського капіталу, без якого галузь не зможе функціонувати.
- Підрив міжнародного іміджу. Авіація є важливою частиною репутаційної присутності України у світі. Літаки під українським прапором працюють у десятках країн, виконують гуманітарні й технічні місії. Втрата цієї присутності означатиме втрату важливого символу довіри та професіоналізму.
- Зменшення податкових надходжень. У період податкових преференцій українська авіаційна галузь продемонструвала зростання бюджетних надходжень. Зникнення або згортання сектору автоматично означатиме скорочення податкової бази, що суперечить цілям розвитку ОПК і національної економіки.
І це далеко не повний перелік, адже, якщо не визначити для неї чітке місце в системі оборонної економіки та спеціального правового режиму Defence City вже зараз, наслідки ігнорування авіаційної галузі лише множитимуться.
Авіація, що працює – експорт, податки, безпека
Зберегти, масштабувати, експортувати – той самий принцип, який закладається в основу Defence City, співзвучний до розвитку авіаційної галузі. Лише один приклад: у разі відкриття експорту, підприємства, що виробляють авіаційні комплектуючі чи проводять обслуговування, можуть збільшити прибутки в рази. Це означає – податки, робочі місця, нові технології, і найголовніше – синергію з військовими потребами.
Українська авіаційна галузь демонструє конкретні результати, які формують основу сучасного оборонно-промислового комплексу. Зокрема, “Мотор Січ” упродовж останніх років створила п’ять нових типів авіаційних двигунів, що вже користуються попитом на міжнародному ринку. Державне підприємство “Антонов” провело глибоку модернізацію стратегічного транспортного літака Ан-124-100. Паралельно приватні компанії активно працюють над модернізацією військової техніки, розробкою безпілотних систем, цифрових платформ управління та евакуаційних рішень. Йдеться не про вузькоспеціалізовані ініціативи, а про критично важливі компоненти сучасної оборонної інфраструктури.
Друге читання – останній шанс
Другого читання законопроєктів щодо Defence City залишилося чекати недовго. І від того, які проблемні аспекти та доопрацювання будуть враховані, залежить не лише доля окремих підприємств, а й здатність України зберегти і примножити власний потенціал.
Усі можливі заходи, про які говорить голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, будуть ефективними тільки тоді, коли вони враховують реальну структуру української економіки. Авіаційна галузь – це не минуле. Це майбутнє оборони, логістики, рятувальних операцій, міжнародного партнерства і бюджету. І місце для неї в системі оборонної економіки має бути не лише символічним, а юридично зафіксованим.
Нагадаємо
До другого читання законопроєктів про Defence City нардепи вже подали низку правок, які мають усунути ризик виключення авіаційної галузі з кола потенційних резидентів. Зокрема, пропонується офіційно включити підприємства літакобудування та обслуговування авіаційної техніки, визначені урядом як критично важливі. Також ініційовано пом’якшення надмірно жорстких критеріїв відбору: зниження порогу оборонного доходу з 90% до 40–50%, врахування річного, а не лише квартального показника, та скасування обмежень, які виключають компанії через наявність боргу чи затримки в контрактах. Натомість пропонується надати трирічний період на врегулювання зобов’язань. Окремі поправки передбачають розширення податкових і митних преференцій для галузі, запровадження держгарантій для експорту та фіксацію, що пільги можуть використовуватись виключно на розвиток – від модернізації виробництва до інвестицій у нові технології та персонал.
Источник: УНН
