28 жовтня Україна вшановує вигнання нацистів, хоча бої тривали до листопада. Війна забрала близько 8 мільйонів життів.
28 жовтня Україна відзначає 82-гу річницю вигнання нацистських окупантів. У 1944 році наступ Червоної армії завершувався на західних рубежах сучасної України. Однак історичні випробування для нашого народу на цьому не завершилися. Бої тривали й у листопаді, мільйони українців не пережили Другу світову війну, а повернення радянської влади не лише відтермінувало здобуття незалежності.
УНН сьогодні розповідає, як відбувалося вигнання нацистів, чому історики вагаються з приводу дати 28 жовтня та яку ціну заплатила Україна.
Пам’ятну дату встановили указом президента Віктора Ющенка 2009 року під офіційною назвою “День визволення України від фашистських загарбників”. Але Український інститут національної пам’яті (УІНП) рекомендує інше формулювання — “вигнання нацистських окупантів з України”. Пояснюють, що воно точніше описує події, адже зникнення нацистської окупаційної адміністрації не принесло українцям політичної свободи.
Як нацистські війська вигнали з України
Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 року з нападу Німеччини на Польщу. Частина українських земель уже тоді опинилася в зоні бойових дій. У червні 1941 року нацистська Німеччина напала на СРСР. Протягом наступного року німецькі війська та їхні союзники окупували всю територію сучасної України. Встановлення окупаційного режиму супроводжувалося масовими розстрілами, примусовою працею, пограбуваннями та знищенням цілих населених пунктів.
Перші спроби Червоної армії перейти у контрнаступ зазнали невдач. Після поразок радянських військ під Харковом і в Криму 1942 року становище залишалося критичним. Перелом настав у 1943-му. Після Сталінградської та Курської битв радянські сили розгорнули масштабний наступ. 23 серпня 1943 року нацистські війська остаточно витіснили з Харкова, восени розпочалася битва за Дніпро, а 6 листопада Червона армія зайняла Київ.
У 1944 році бойові дії перемістилися на Правобережжя, південь і захід України. Дніпровсько-Карпатська наступальна операція відкрила шлях до західних областей, 10 квітня нацистів вигнали з Одеси, у травні завершилися бої за Крим. 27 липня радянські війська увійшли до Львова. Восени наступ тривав на Закарпатті: 27 жовтня вони зайняли Ужгород, наступного дня підійшли до Чопа.
У розгромі нацистської Німеччини брали участь мільйони українців. Вони служили у Червоній армії, арміях інших держав антигітлерівської коаліції, діяли в підпіллі та партизанських загонах. Окремою сторінкою стала боротьба учасників українського визвольного руху, зокрема УПА, які виступали проти нацистської окупації, водночас прагнучи створення незалежної держави.
Чому днем визволення вважають саме 28 жовтня
Дату 28 жовтня часто подають як день остаточного вигнання нацистів. Однак, за даними УІНП, цього дня 1944 року радянські військові лише вийшли до Чопа та розпочали бої за місто. На окремих ділянках Закарпаття бойові дії тривали до 25–26 листопада. Тому дата має меморіальне значення, але не збігається з фактичним завершенням вигнання окупантів із території України в сучасних кордонах. Плутанина пов’язана також зі зміною кордонів. У 1944 році Закарпаття ще не входило до складу УРСР: цей регіон приєднали до радянської України 1945 року за договором із Чехословаччиною. Тому в радянській традиції спочатку фігурувало 8 жовтня, а згодом відзначення пов’язали із жовтневими боями на Закарпатті.
Попри дискусії істориків, президентський указ № 836/2009, який встановив 28 жовтня меморіальним днем, залишається чинним.
Ціна перемоги: мільйони загиблих українців і зруйнована країна
За оцінками, які наводить УІНП, прямі людські втрати України у Другій світовій становили близько восьми мільйонів осіб: приблизно три мільйони військових і п’ять мільйонів цивільних. Зауважимо, що йдеться про людей, пов’язаних з Україною, різних національностей, а не лише про етнічних українців. Точні цифри залишаються предметом історичних і демографічних досліджень.
Ще більшими були загальні демографічні втрати. За підрахунками, оприлюдненими УІНП, вони сягнули приблизно 10,4 мільйона людей, з яких близько 2,4 мільйона — ненароджені через війну діти.
Серед найстрашніших злочинів нацистського режиму — Голокост. На окупованій території України були знищені сотні єврейських громад, а кількість убитих євреїв, за оцінками істориків, сягає близько півтора мільйона. Одним із символів цього злочину став Бабин Яр у Києві. Масовим переслідуванням і вбивствам піддавалися також роми, військовополонені та інші групи населення. Понад два мільйони людей із України вивезли на примусові роботи до Третього рейху.
Війна зруйнувала також економічну основу країни. За даними УІНП, унаслідок бойових дій та каральних операцій постраждали або були знищені близько 700 міст, 28 тисяч сіл і 16 тисяч підприємств.
Чи принесло вигнання нацистів свободу в Україну
Усунення нацистського режиму означало кінець його політики терору на українських землях. Проте державної незалежності Україна не отримала. Її територія знову опинилася під контролем СРСР, де зберігалися однопартійна диктатура, цензура та каральна система. Повернення радянської влади супроводжувалося репресіями проти реальних і ймовірних противників режиму, перевірками колишніх військовополонених та примусових робітників. У травні 1944 року радянська влада депортувала кримськотатарський народ із Криму. У західних областях продовжувалося протистояння з українським підпіллям, відбувалися масові арешти й виселення сімей. Повоєнний голод 1946–1947 років приніс нові людські втрати.
Саме тому історики зараз розрізняють вигнання конкретного окупанта і визволення держави. Як наголошує УІНП, можливість самостійно визначати політичне майбутнє Україна здобула лише після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року.
Друга світова та російсько-українська війна: паралелі й відмінності
Після початку російської агресії історія Другої світової набула нового звучання. Окупація українських міст, убивства цивільних, примусові переміщення населення та спроби нав’язати підконтрольну владу нагадують про те, яку небезпеку становить насильницьке позбавлення людей права на власну державу.
Російська пропаганда активно використовує пам’ять про перемогу над нацизмом, представляючи сучасну агресію як боротьбу з нібито “нацизмом” в Україні. Історики застерігають від такого підходу: пам’ять про жертв Другої світової не може служити виправданням нового вторгнення.
Як Україна вшановує пам’ять полеглих і потерпілих через 82 роки
28 жовтня залишається офіційною пам’ятною датою, проте її сучасне осмислення дедалі більше пов’язане з історіями конкретних людей.
В Україні зберігають військові поховання й меморіали, досліджують архіви, збирають свідчення родин, проводять уроки історичної пам’яті та тематичні виставки. Вшанування стосується як фронтовиків, які залишилися живими, так і загиблих цивільних, жертв Голокосту, “остарбайтерів” і тих, хто пережив окупацію.
Важливою частиною цієї роботи стало переосмислення радянських символів і формулювань. УІНП наголошує: пам’ятати внесок українців у перемогу над нацизмом можна без відтворення міфу про єдиний “народ-переможець” і без замовчування злочинів сталінського режиму.
У 2026 році річниця припадає на час нової війни за українську незалежність. Вона нагадує, що за кожною датою в календарі стоять долі людей, а перемога над одним окупаційним режимом не гарантує свободи назавжди.
Джерело: УНН.
