Як виробники зброї стають технологічними партнерами української армії. Сучасні виробники зброї дедалі тісніше працюють із військовими, отримують зворотний зв’язок із фронту та швидко модернізують озброєння. Експерт пояснив, чому приватні оборонні компанії стають технологічними партнерами армії.
Сучасна оборонна компанія не може обмежуватися виробництвом і продажем озброєння. Виробник має отримувати зворотний зв’язок від військових, аналізувати застосування своєї продукції та адаптувати її відповідно до запитів фронту, пише УНН.
Оборонна компанія, яка не відстежує подальше застосування своєї продукції, не працює над її модернізацією та не реагує на зауваження військових, поступово втрачає конкурентоспроможність, вважає військовий експерт Олег Жданов.
“Жодна компанія не повинна зупинятися на принципі “виробив – продав”, а далі “трава не росте”. Якщо виробник не моніторить застосування своїх виробів, не працює над модернізацією і не аналізує результати їхньої роботи, то це фактично просто прокладка для заробляння грошей”, – вважає експерт.
Він зазначив, що особливо важливим у цьому процесі є безпосередній контакт виробника з військовими. Саме військовослужбовці можуть найкраще показати, які характеристики озброєння потрібно змінити або покращити після його реального застосування.
Здорова конкуренція на ринку зброї, на думку експерта, змушує виробників реагувати на потреби армії. Якщо компанія не вдосконалює свою продукцію, у військових з’являється можливість обрати іншого постачальника.
“Здорова конкуренція постійно штовхає виробника і розробника до модернізації та поліпшення продукції. Якщо компанія не буде рости, завтра вона може програти тендер, а військовий просто скаже: “Ні, ми це брати не будемо”, – пояснює Жданов.
Приватні компанії швидше реагують на потреби фронту
Окремо експерт звернув увагу на швидкість модернізації зброї. За його словами, приватні виробники зазвичай мають значно менше бюрократичних процедур, тому можуть швидше перетворювати отриманий від військових досвід на конкретні технічні рішення.
“Приватні компанії фактично роблять це в режимі онлайн. Вони отримують зворотний зв’язок і мають менше бюрократичних процедур для внесення конструктивних змін у документацію та технологічний процес виробництва”, – сказав Жданов.
Водночас він зауважив, що швидкість модернізації залежить і від складності самого озброєння. Зміна окремого компонента у FPV-дроні або безпілотнику середньої дальності може відбутися значно швидше, ніж модернізація крилатої чи оперативно-тактичної ракети.
У складніших системах необхідно проходити додаткові етапи випробувань, перевірок і внесення змін до технологічної документації. Тому навіть приватний виробник не може миттєво змінити складну ракетну систему після отримання одного зауваження з фронту.
Чому розвинені країни роблять ставку на приватний ОПК
Досвід США, Великої Британії, Німеччини та Ізраїлю демонструє переваги моделі, де основна частина виробництва озброєння перебуває в руках приватного бізнесу, тоді як держава здійснює контроль і забезпечує необхідні умови.
“Якщо подивитися на розвинені країни, там державна частка у військово-промисловому комплексі дуже невелика. У США, наприклад, держава створила цікаву модель: виробничі потужності можуть залишатися під контролем держави, але передаються приватним виробникам для роботи”, – зазначив експерт.
В Україні значна частина нового оборонного виробництва створюється саме приватними компаніями, які можуть швидко об’єднуватися з іноземними партнерами та створювати спільні виробничі ланцюги.
Джерело: УНН.
