Стоячий режим, гниючі ноги та інформаційний вакуум: у яких умовах рф катує вцілілих в Оленівці. 46 українських військовополонених, які вижили після підриву в Оленівці, продовжують утримуватися в росії без належної медичної допомоги. Рідні закликали владу до рішучих дій, повідомляючи про тортури та сфабриковані вироки.
Понад чотири роки після кривавого теракту в Оленівці 46 важкопоранених українських військовополонених, які вижили під час вибуху в “бараці №200”, продовжують сидіти в російських застінках без належної медичної допомоги та під загрозою сфабрикованих вироків у кримінальних справах. Про це під час пресконференції 28 липня заявили представниці громадської організації “Спільнота Оленівки”, яка об’єднує родини загиблих та поранених захисників Маріуполя, передає УНН.
Рідні бранців здобули нові свідчення про полонених та закликали главу держави до рішучих дій.
46 скалічених захисників: чому обмін поранених стоїть на місці
Під час підриву в ніч проти 29 липня 2022 року у так званому “бараці №200” перебувало 193 українські військовослужбовці. Від вибуху загинули 48 захисників. Згодом російська сторона офіційно оприлюднила список, до якого включила 71 важкопораненого полоненого. Троє з них померли дорогою до лікарень, а 69 бранців ушпиталили.
За всі наступні роки з цього публічно визнаного росією списку важкопоранених вдалося визволити лише 23 особи. Доля ще 46 скалічених воїнів залишається незмінною – вони п’ятий рік перебувають у полоні рф, де їхній стан щодня погіршується.
Як зазначила представниця ГО “Спільнота Оленівки” Анна Лобова, твердження про те, що росія нібито відмовляється віддавати виживших як важливих свідків злочину — хибне.
Ці люди (військові, що вижили під час підриву бараку в Оленівці, – ред.) не пам’ятають абсолютно нічого, крім того, що лягли спати, а прокинулися від поранень чи дуже сильного полум’я. У них типові поранення, вони абсолютно нічого не пам’ятають. Вони – не свідки, вони – головні жертви
– сказала вона.
Анна Лобова підкреслила, що полонені з Оленівки скалічені, і час, який вони втратили у полоні, відновити не можна. Адже навіть операції вже не повернуть поранених захисників Маріуполя до повноцінного життя.
Крім того, дружина військовополоненого закцентувала на наступному:
“Твердження, що росіяни нікого не віддають, спростовується тим, як повертали 193 полонених із Чечні. Наших же скалічених хлопців, яких у рази менше, роками не міняють”, – сказала вона.
Зауважимо, що за даними ГО, загалом із 193 осіб, які перебували в бараці №200, на сьогодні вдалося визволити 49 людей (включно з тими, хто залишався в ДІЗО). Імена ще 12–13 бранців досі не вдалося встановити.
Хто формував списки на “барак смерті”: нові свідки та дані для СБУ
Рідні полонених поскаржилися, що змушені самотужки розслідувати трагедію в Оленівці.
Представники громадської організації розповіли, що виявили публічні свідчення колишнього військовополоненого, який підтвердив, що списки на переведення бранців до “бараку №200” готували заздалегідь та коригували. За цими даними, списки до начальника колонії безпосередньо відносив колишній український військовополонений, якого утримували в бараках №7–8, та який брав участь у їхньому облаштуванні.
Усі нові матеріали та дані у справі рідні полонених вже передали до Служби безпеки України та Офісу Генерального прокурора.
Ми, як родини військовополонених, яких підірвали в Оленівці, – потерпілі у відкритих кримінальних провадженнях. Попри це, протягом 4 років ми змушені самостійно шукати нову інформацію, встановлювати обставини трагедії та знаходити свідків
– заявила представниця ГО “Спільнота Оленівки” Анастасія Гондюл.
Стоячий режим, гниючі ноги та 38 сфабрикованих вироків: у яких умовах живуть бранці з Оленівки
Становище виживших в Оленівці полонених наразі катастрофічне. Бранців тримають у повній інформаційній ізоляції, без права на листування чи передачі. Ба, більше, країна-агресор масово фабрикує проти них кримінальні справи за статтею 205 Кримінального кодексу рф – “тероризм”.
Як повідомила співкерівниця Департаменту захисту прав військовослужбовців та членів їхніх сімей Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Марія Климик, наразі відомо про десятки фальсифікованих проваджень.
За нашими даними, з “бараку 200” тих, хто ще перебуває в полоні, засуджено або йде судова справа стосовно 38 “азовців”. Але ми знаємо, що є ще багато закритих справ, оскільки росія закрила свої судові реєстри. Практично стосовно кожного йде кримінальне переслідування – декому вже вручили третю справу. Вони (полонені українські військові, – ред.) розкидані майже по всій росії. Є навіть заочні вироки по “бараку 200” тим, кого звільнили ще у вересні 2022 року
– заявила Климик.
Дружини захисників також поділилися трагічними подробицями про стан здоров’я своїх чоловіків. За їх словами, бранців тримають у суворому “стоячому режимі” – сидіти дозволяють лише тричі на день під час прийому їжі по 20 хвилин. Через це у людей із незагоєними ранами та уламками в хребті набрякають і гниють ноги.
Мого чоловіка готували до судів у Пермському краї. У полон він виходив уже з боїв за Маріуполь із важким пораненням, а в Оленівці дістав друге. Уламок досі знаходиться у нього в хребті. Їм дозволяють сидіти тричі на день по 20 хвилин під час їжі – решту часу вони стоять. У нього сині й набряклі ноги. Вони тримаються там тільки надією, що за них борються і їх чекають
– розповіла Анастасія Гондюл.
Анна Лобова своєю чергою додала, що захисники Маріуполя виходили в полон після жорстких боїв та після голоду на “Азовсталі”.
Це знущання, коли ми не можемо знайти рішення для їхнього порятунку. У них стоячий режим, у них гниють ноги – і у молодих, і у похилого віку. Морально, психологічно люди там вже втрачають надію
– сказала Лобова.
Вбивство військовополонених в Оленівці: що потрібно знати про цей злочин росії
Трагедія у Волноваській виправній колонії № 120 поблизу окупованого російськими військовими селища Оленівка на Донеччині стала одним із найцинічніших і найжорстокіших воєнних злочинів російської федерації проти українських військовополонених.
У ніч із 28 на 29 липня 2022 року внаслідок спланованого підриву барака загинули щонайменше 53 українських захисники, більшість з яких – бійці окремого загону спеціального призначення “Азов”, яких вивели з території заводу “Азовсталь”. Ще понад 130 воїнів дістали важкі поранення, скалічення та термічні опіки.
Зібрані протягом років матеріали міжнародних організацій та українських слідчих органів дозволяють відтворити повну картину цього злочину та спростувати маніпуляції країни-агресорки.
За наявними даними розслідувань, підриву передувала ретельна підготовка з боку окупаційної адміністрації. За день до трагедії українських військовополонених масово та безпосередньо за вказівкою керівництва установи перевели до окремо розташованої будівлі в промзоні колонії – так званого “барака № 200”.
Як встановило Управління Верховного комісара ООН з прав людини, безпосередньо перед вибухом російська охорона колонії вжила надзвичайних заходів для власної безпеки. Наглядачі змінили та перенесли свої спостережні пости, одягли засоби індивідуального захисту, зокрема бронежилети та шоломи, а також відійшли на безпечну відстань від приміщення, де утримували бранців. Це свідчить про те, що окупанти заздалегідь володіли інформацією про майбутній вибух і свідомо готували пастку для беззбройних людей.
Одразу після теракту Міністерство оборони рф поширило дезінформацію про те, що колонія нібито зазнала обстрілу з боку Збройних Сил України з використанням американських реактивних систем залпового вогню HIMARS. За допомогою цього іейку кремль хотів перекласти провину за загибель полонених на українську сторону та припинити постачання західного озброєння бійцям ЗСУ.
Проте ретельний аналіз доказів повністю спростував російську пропаганду. Офіційні звіти Управління Верховного комісара ООН з прав людини підтвердили, що вибух не був спричинений ракетою HIMARS. Фахівці ООН детально вивчили характер руйнувань будівлі, стан даху, стін та віконних прорізів, а також розташування і пошкодження двоярусних ліжок усередині приміщення. На місці події повністю відсутня воронка, яка обов’язково утворюється при влучанні важкого реактивного боєприпасу.
Окрім того, аналіз доступних фото- та відеоматеріалів показав, що боєприпас проник через дах за траєкторією зі сходу на захід, або ж детонація відбулася безпосередньо всередині барака.
Експерти ООН також наголосили, що російська сторона свідомо скомпрометувала місце злочину, не забезпечивши його недоторканність для незалежного розслідування та допустивши туди кремлівських пропагандистів раніше за експертів.
Наразі Офіс Генерального прокурора України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за статтею про порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством. На основі проведених комплексних судових вибухотехнічних та балістичних експертиз слідчі встановили, що вибух стався після застосування росіянами реактивного термобаричного гранатомета або детонації заздалегідь закладеного термобаричного вибухового пристрою.
Паралельно Служба безпеки України повідомила про підозри колишньому керівництву Оленівської колонії. Окупаційній адміністрації інкримінують не лише системні катування полонених, а й свідоме затягування евакуації та ненадання невідкладної медичної допомоги пораненим воїнам безпосередньо після вибуху, що призвело до збільшення кількості жертв.
Зі свого боку, Рада Європейського Союзу запровадила санкції проти осіб, відповідальних за порушення прав людини та злочини в Оленівській колонії, офіційно закріпивши відповідальність керівництва установи за загибель бранців.
російська федерація своєю чергою протягом усього часу чинила опір проведенню об’єктивного міжнародного розслідування. Представникам Міжнародного комітету Червоного Хреста, попри численні офіційні вимоги та норми Женевських конвенцій, так і не надали доступу до місця трагедії та поранених військовополонених.
Аналогічно закінчилася і спроба організації незалежної інспекції під егідою Організації Об’єднаних Націй. У серпні 2022 року Генеральний секретар ООН оголосив про створення Спеціальної місії зі встановлення фактів в Оленівці. Втім, вже у січні 2023 року місію змушені були розформувати через відсутність гарантій безпеки для експертів та категоричну відмову російської сторони надати доступ на територію колонії.
Джерело: УНН.
