5 червня — Всесвітній день довкілля: як українці змінюють екозвички. Україна впроваджує нову ієрархію управління відходами та відповідальність бізнесу. Громади активно сортують сміття та компостують попри обстріли.
5 червня у світі відзначають Всесвітній день довкілля. Для України дата має особливе значення, адже війна посилила навантаження на природу, а питання відходів, забруднення ґрунтів, пожеж, мінування та відновлення громад стало частиною щоденного порядку денного.
Про те, що екологічна відповідальність сьогодні — це як про рішення на рівні держави, так і побутові звички — сортування, компостування, ремонт речей, відмова від зайвого пластику та свідомі покупки — УНН поговорив з виконавчою директоркою Kharkiv Zero Waste, членкинею правління ГС “Український альянс нуль відходів” Анною Прокаєвою.
Екологиня та активістка у розмові з журналістами зазначила, що Україна вже зробила перший системний крок у реформі поводження з відходами, однак попереду ще багато практичної роботи.
“Те, що у нас кардинально прийшло, — це новий закон про управління відходами, де вже є ієрархія у сфері відходів. Але у нас дуже багато ще механізмів не прописано, тобто як це робити”, — сказала Прокаєва.
За її словами, одним із ключових етапів має стати розширена відповідальність виробника, коли бізнес відповідає не лише за виготовлення товару, а й за упаковку після її використання.
Як українці змінюють свої екозвички
Прокаєва зазначає, що українці поступово починають сприймати відходи не як сміття, а як ресурс. У громадах встановлюють сітки для пластику, відкривають пункти приймання вторсировини, запускають компостування, проводять навчання для мешканців. Зміни не всюди однакові, але рух уже помітний.
“Крига (скресла, – ред.). Українці починають усвідомлювати, що це (відходи, – ред.) — не про сміття, а про корисний ресурс, який наші українські переробники використовують”, — пояснила вона.
Пластик, папір, метал і скло після сортування можуть ставати вторинною сировиною. З них виготовляють господарські товари, будівельні елементи, баки, плитку, люки, відра. Коли люди бачать, куди потрапляє зібрана сировина, сортування перестає бути абстрактною “екосвідомістю” і перетворюється на щоденну побутову звичку, результат якої можна побачити на власні очі.
Сортування сміття та зменшення використання пластику: яка ситуація в Україні
Наразі найпоширенішою екозвичкою в Україні залишається сортування. Для багатьох людей це перший крок до відповідального споживання. Але сортування працює лише тоді, коли є інфраструктура: контейнери, пункти приймання, зрозумілі правила та регулярне вивезення.
Прокаєва розповіла, що Kharkiv Zero Waste після короткої перерви у перший рік повномасштабної війни відновив роботу. У пункті організації можна здати близько 40 різних фракцій вторсировини, зокрема дрібні елементи, які зазвичай потрапляють у загальний контейнер.
“У нас можна здати близько 40 різних фракцій. Ми знаходимо такі унікальні опції, де дійсно можуть їх переробити, наприклад, ті ж затискачі для пакетів з хлібом”, — зазначила вона.
Окрема проблема — одноразовий пластик. Частина упаковки погано переробляється або потребує спеціальних підприємств. Тому важливо як сортувати, так і запобігати появі відходів: брати багаторазову торбинку, пляшку для води, горнятко для кави, купувати продукти без зайвого пакування.
Які екологічні звички стають популярними в Україні
Серед звичок, яких вже набули українці, — багаторазові торбинки, купівля продуктів і побутової хімії у власну тару, ремонт речей, компостування органіки, повторне використання одягу, відмова від зайвих покупок. Проте звичка закріплюється не лише завдяки особистій мотивації.
“Звичка закріплюється не тільки від людини, а від наявної інфраструктури і від підтримки інших цього процесу, буквально на рівні сервісу”, — сказала Прокаєва.
Війна також змінила екологічну поведінку частини українців. Люди, які виїжджали за кордон, часто повертаються з уже сформованою культурою сортування, бо в багатьох країнах роздільний збір є повсякденною нормою.
“Дуже багато людей, які до війни взагалі навіть не думали про це, повернулися вже з набутими навичками, з новою культурою”, — зазначила співрозмовниця УНН.
Екоініціативи та просвітницькі кампанії в Україні
Екоініціативи дедалі частіше працюють як у великих містах, так і у невеличких громадах. Йдеться про пункти збору вторсировини, тренінги для мешканців, компостування, локальні акції з прибирання, консультації для органів місцевого самоврядування та кампанії про відповідальне споживання.
Анна Прокаєва навела приклад Дергачівської громади біля Харкова, де люди долучилися до централізованого компостування попри постійну небезпеку через російські обстріли.
“Ми навіть у Дергачах, невеличкому містечку 12 кілометрів від Харкова, бачимо: люди залюбки сприйняли компостування. Усі контейнери роздані, при тому, що люди через день чи щодня знаходяться під шахедами й КАБами”, — розповіла вона.
Як молодь долучається до екологічних проєктів
Молодь часто швидше переймає нові екологічні практики, бо бачить їх не як обмеження, а як норму сучасного життя. Соцмережі, блогери, локальні ініціативи, навчальні заходи та волонтерські проєкти допомагають поширювати прості правила: сортувати, не купувати зайве, ремонтувати, обирати багаторазове.
Для багатьох українців під час війни екозвички стають значними ще й психологічно. Адже вони дають відчуття контролю у власному житті й можливість зробити щось корисне для свого двору, громади або міста.
“Вони (люди, – ред.) не можуть зупинити війну, забруднення довкілля, мінування, вибухи, спалювання полів, пожежі. Але вони можуть робити те, що можуть”, — розповіла Анна Прокаєва.
Джерело: УНН.
