Професор Василь Бенюк: особливо помітний негативний вплив хронічного стресу на організм жінок репродуктивного віку. Чи несе загрозу жіночому здоров'ю “надлишок естрогенів” та які ризики виникають після кесаревого розтину розповів акушер-гінеколог Василь Бенюк.
В умовах війни, навіть у відносно мирних регіонах, ми звикаємо жити в умовах хронічного стресу. Але це не означає, що організм не відчуває наслідків спливу гормонів стресу. Про це, а також про деякі міфи щодо жіночого здоров’я та розвиток сучасних підходів в акушерстві та гінекології УНН поговорив з акушером-гінекологом, доктором медичних наук, професором, завідувачем кафедри акушерства і гінекології №3 Національного університету ім.Богомольця Василем Бенюком.
– Зараз багато говорять про вплив естрогенів на жіночій організм. Всі соцмережі переповнені інформацією про те, що це впливає на розвиток пухлин, міом, вагу і навіть якість волосся. Що з цього правда і чи допомагають дієти, наприклад, збільшення частки хрестоцвітних овочів у раціоні?
Так, сьогодні тема естрогенів надзвичайно популяризована — соціальні мережі активно обговорюють їхній вплив на вагу, стан шкіри та волосся, розвиток міоми, ендометріозу й навіть онкологічних процесів. Проте важливо розуміти: естрогени — це не “погані” гормони. Вони є фундаментальними регуляторами функцій жіночого організму, забезпечуючи нормальну роботу репродуктивної системи, кісткової тканини, серцево-судинної системи, мозку та шкіри.
Проблема виникає не стільки через сам факт наявності естрогенів, скільки через порушення їхнього метаболізму та виведення. Саме тому сучасна медицина дедалі частіше говорить не про “надлишок естрогенів”, а про дисбаланс естрогенового метаболізму.
Важливо пам’ятати, що гормон у крові — це не завжди гормон у клітині. Значна частина естрогенів перебуває у зв’язаному стані з білком, що зв’язує статеві гормони, і є біологічно неактивною. Найбільший вплив мають саме вільні естрогени. При інсулінорезистентності, ожирінні, патології печінки чи хронічному запаленні рівень білка, що зв’язує статеві гормони може знижуватися, через що частка активних естрогенів зростає навіть за нормальних лабораторних показників.
Окремої уваги заслуговує метаболізм естрогенів у печінці. Під впливом ферментної системи цитохрому P450 утворюються різні метаболіти естрогенів — частина з них має відносно безпечний профіль, тоді як інші здатні стимулювати проліферацію клітин, оксидативний стрес та пошкодження ДНК. Саме порушення балансу між цими шляхами розглядається як один із механізмів розвитку гіперпластичних процесів ендометрія, міоми матки та естроген залежних неоплазій.
Тому сьогодні ми оцінюємо не лише рівень гормонів, а й метаболічний стан пацієнтки загалом: функцію печінки, масу тіла, наявність інсулінорезистентності, стан мікробіоти кишечника та хронічного запалення.
Щодо харчування — певний вплив воно дійсно має. Найбільше доказових даних накопичено щодо хрестоцвітних овочів — броколі, брюссельської капусти, цвітної капусти. Вони містять сполуки індол-3-карбінол та дііндолілметан (DIM), які можуть впливати на ферменти метаболізму естрогенів і сприяти зміщенню їхнього обміну у бік менш проліферативних метаболітів. На сьогодні, Індол-3-карбінол та дііндолілметан є у вигляді медичних препаратів, які використовують у складі комплексної терапії, що потребує консультації лікаря.
Раціональне харчування, достатня кількість клітковини, підтримка здорової маси тіла, фізична активність та нормальна робота печінки й кишківника дійсно є важливими складовими профілактики метаболічних та гінекологічних порушень. Водночас важливо уникати крайнощів. Жоден продукт або “детокс-дієта” не здатні самостійно “очистити” організм від “зайвих” естрогенів чи вилікувати гормонозалежні захворювання. Також, поради у соцмережах не є кваліфікованими лікарськими призначеннями, тому за наявності проблем зі здоров’ям – варто звернутись до лікаря.
Таким чином, сучасний погляд на естрогени значно глибший за популярні у соцмережах концепції. Значення має не лише рівень гормонів, а й те, як організм здатний їх метаболізувати, нейтралізувати та виводити. Саме баланс між гормональною стимуляцією та системами детоксикації визначає межу між фізіологією та патологією.
– Ще один помітний у нашому житті фактор – стрес, що посилився з повномасштабною війною. Ваша думка – як сильний стрес впливає на жіночий організм? Чи спостерігається зростання кількості певних патологій?
Безумовно, хронічний стрес сьогодні став одним із найпотужніших факторів впливу на жіноче здоров’я. Повномасштабна війна, вимушене переміщення, тривала невизначеність та постійне психоемоційне напруження створюють умови, за яких організм жінки фактично працює у режимі постійної адаптації.
Ми вже бачимо, що стрес перестав бути лише психологічною проблемою – він має чіткі нейроендокринні та соматичні наслідки. Особливо це помітно у жінок репродуктивного віку, які тривалий час перебувають у стані хронічного психоемоційного навантаження. Основний механізм полягає у постійній активації гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі. У відповідь на стрес підвищується секреція кортизолу — гормону, який у короткостроковій перспективі допомагає організму адаптуватися, але при тривалому впливі починає пригнічувати репродуктивну функцію.
Хронічна гіперкортизолемія порушує секрецію гонадотропін-рилізинг-гормону у гіпоталамусі, а це, своєю чергою, впливає на рівні фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів. Наслідком стають порушення овуляції, скорочення лютеїнової фази, олігоовуляторні або ановуляторні цикли. Клінічно це проявляється нерегулярними менструаціями, посиленням передменструального синдрому, дисменореєю, порушеннями циклу та навіть тимчасовим зниженням фертильності.
Окрім гормонального компоненту, стрес безпосередньо впливає і на центральну нервову систему. Тривале підвищення рівня кортизолу асоціюється зі зростанням тривожності, емоційної лабільності, порушенням сну, виснаженням адаптаційних механізмів. Формується замкнене коло: стрес погіршує гормональний баланс, а гормональні порушення, у свою чергу, посилюють психоемоційні симптоми.
Також ми спостерігаємо зростання функціональних гінекологічних порушень, пов’язаних саме зі стресовим фактором. Серед них: порушення менструального циклу; виражений ПМС; дисменорея; синдром хронічного тазового болю; скарги на сухість слизових оболонок та сексуальний дискомфорт; загострення вже наявних гінекологічних захворювань.
Важливо розуміти, що хронічний стрес впливає не лише через нервову систему. Він також супроводжується оксидативним стресом, змінами імунної відповіді, порушенням мікроциркуляції та метаболічними змінами. Це створює умови для системного дисбалансу в організмі.
Сьогодні ми дедалі частіше говоримо про необхідність комплексного підходу до таких пацієнток. Не завжди першим рішенням має бути гормональна терапія. У багатьох випадках ефективними є корекція дефіцитних станів, нормалізація сну, підтримка магнієвого балансу, робота з тривожністю, нутрицевтична підтримка, психоемоційна стабілізація та відновлення адаптаційних ресурсів організму.
Наші клінічні спостереження також демонструють, що при комплексному підході вдається значно зменшити прояви ПМС, дисменореї, нормалізувати менструальний цикл та покращити психоемоційний стан пацієнток.
Тому сьогодні стрес — це не абстрактне поняття, а потужний патофізіологічний фактор, який безпосередньо впливає на репродуктивне здоров’я жінки. І в умовах війни питання збереження жіночого здоров’я неможливо розглядати окремо від психоемоційного стану пацієнтки.
– У світі та в Україні зростає кількість пологів через кесарів розтин – яка ваша думка з цього приводу? Які це несе ризики для здоров’я породіллі та немовляти?
Так, спостерігається така тенденція. За час поки я працюю рівень пологів шляхом кесаревого розтину зріс з 8% до майже 30%.
Кесарів розтин — це одна з найважливіших операцій в історії медицини. Вона рятує життя матері й дитини при передлежанні плаценти, дистресі плода, тяжкій прееклампсії та багатьох інших станах. І саме так до неї потрібно ставитися: як до медичної процедури за показаннями, а не як до “зручного” варіанту пологів.
Проблема не в самій операції, а в тому, що в багатьох країнах її частота вже перевищує рівень, який пояснюється лише медичними показаннями. У світі частота кесаревого розтину стабільно зростає. ВООЗ не встановлює “ідеальний відсоток”, але наголошує: кесарів розтин має виконуватись тоді, коли він медично необхідний.
Джерело: УНН.
