Від “армії виконавців” до “армії лідерів”: Олег Бойко про сучасний дискурс українського війська. Офіцери ЗСУ створили Настанову з військового лідерства для формування боєздатних команд. Презентація пройде 20 травня у київській книгарні Сенс.
Війна – це середовище абсолютної невизначеності. Як ухвалювати рішення, коли попередній досвід, алгоритми та методики більше не працюють, а ціна помилки – життя? Відповіді на ці виклики обґрунтували автори “Настанови з військового лідерства” – українські офіцери Олег Бойко, Михайло Драпатий, Геннадій Верхоланцев, Михайло Цимбал, Віктор Шидлюх. Книгу вже називають “когнітивною зброєю” ЗС України.
Один з авторів проєкту, Олег Бойко, переконаний: справжнє лідерство починається не з наказу, а з довіри та відповіді на запитання “Навіщо ми тут?”.
В інтерв’ю УНН він розповідає про унікальну українську формулу “команди команд”, протидію токсичності та те, як досвід лідерства на полі бою може стати дорожньою картою для цивільного сектору.
Презентація книги від видавництва “Колесо Життя” відбудеться за участю авторів 20 травня о 18:00 у київській книгарні “Сенс” на Хрещатику.
З чого все почалося?
Наша спільна робота не почалася раптово з видання цієї книжки. Вона триває ще з 2005–2006 років. Ми були дотичні до розробки програм підготовки та лідерства для сержантського складу. З появою процедур НАТО ми прописували ідеї щодо їх впровадження в навчальні дисципліни, як-от імітаційне моделювання бойових дій.
Тобто, ще в той час, до початку війни з росією, створювалися ситуації, у яких набуття майбутніми офіцерами здатностей до лідерства. Мені пощастило брати участь у цих програмах і співпрацювати з американською компанією у сфері імітаційного моделювання бойових дій.
Разом зі мною цей шлях проходили такі професіонали, як Андрій Верхогляд, Вадим Сухаревський, Ростислав Силівакін, Павло Сбитов (вічна йому пам’ять) та багато інших. Навіть коли офіційної дисципліни “Військове лідерство” ще не існувало, ми вчили розв’язувати хаотичні ситуації, змодельовані на прикладах різних війн та нашого власного досвіду. Ця програма — результат довготривалої праці великого кола лідерів.
Як довго ви працювали над створенням “Настанов з військового лідерства”? Хто став рушійною силою цього проєкту?
В грудні 2024 року мене запросив Михайло Васильович Драпатий, для того, щоб експертувати деякі питання психологічної підготовки особового складу на певних полігонах. Ідея полягала в тому, щоб викласти на папері всі напрацювання нашої команди та Українського центру військового лідерства. Головна вимога — зробити все лаконічно, стисло та нешаблонно, а також практично.
Михайло Васильович хотів бачити саме дороговказ, а не чергову формальну настанову на кшталт тих, що існують з фізичної чи вогневої підготовки. Це мав бути посібник із живою практикою, де кожен пункт підкріплений конкретними вивченими нами уроками. Звісно, увійшли не всі матеріали — у нашому архіві їх сотні. Сподіваємося, що згодом ми зможемо видати решту в іншому форматі. Загалом підготовка та редагування тривали півтора року.
Про що і для кого ваша книга. Чи буде вона цікава тільки військовим, чи може стати корисною для лідерів бізнесів, організацій?
– Саймон Сінек – відомий у всьому світі дослідник лідерства, зокрема й військового у своїй книзі “Почни з “Чому”. Як великі лідери надихають до дії кожного” обґрунтував модель “Золоте коло”. В центрі цієї моделі стоїть запитання “Чому?” або по-іншому – “Навіщо?”. Він описує, що всі видатні лідери, перш за все, діяли саме з відповіді на це запитання. Тому я візьму з них приклад і почну з відповіді саме на запитання.
Українська нація вижила за сотні років жорстокої боротьби за існування. “Настанова” – це закарбований у тексті сучасний досвід видатних військових лідерів України для того, щоб зміцнити духом наступні покоління лідерів. Вона про вивчені і впроваджені уроки досвіду видатного бойового лідерства українського ґатунку. Ми присвятили її всім живим і загиблим військовим лідерам, за якими інші слідували завжди і йдуть зараз свідомо, а не за наказом чи, тому що кимось “посилена” відповідальність.
У чому полягає унікальність саме української практики лідерства порівняно з американською?
Нас трошки “тригернуло”, коли в ЗСУ з’явилася доктрина військового лідерства, просто дослівно перекладена з американської. Це неправильно. Цей момент також спонукав нас презентувати інший погляд, адже ми маємо свою унікальну українську практику військового і зокрема бойового лідерства.
Звісно, наша практика відрізняється, проте існують фундаментальні принципи, які варто поважати. Наприклад, “закони бою” Джоко Віллінка про “простоту” або принцип “прикривай і рухайся” тощо. Ці закони ніхто не скасовував, ми не можемо їх просто ігнорувати, тому також включили їх до нашої системи.
Те саме стосується концепції Стенлі Маккрістала про “команду команд”. Хіба можна її оминути? Нам часто кажуть створювати “військові колективи”, але в нашій праці чітко прописана різниця між формальним військовим колективом і справжньою командою. Ми переконані: наше майбутнє — за боєздатними “командами команд”.
Приклад цього ми вже бачимо в найкращих підрозділах, де рівень СЗЧ у декілька разів нижчий, ніж в інших бригадах. Там люди справді бережуть один одного, там панує атмосфера взаємної турботи й діє дворівнева система лідерства: є старший лідер і є молодші. Люди йдуть за ними свідомо — не вмирати, а воювати за цінності нації: за себе, за побратимів, за родину. Саме таку атмосферу ми описали та зафіксували у наших відеоматеріалах-уроках.
Чи є у військових можливість навчатися за вашою системою зараз, і як організований цей процес?
Саме з цією метою ми розробили освітню платформу “Українського центру військового лідерства” на базі провідної в Україні компанії з дистанційного навчання “WeStudy”, де кожен військовослужбовець і цивільна людина, яка вчиться у вищих закладах освіти має можливість проходити навчання на безоплатній основі.
Станом на сьогодні сотні користувачів успішно завершили свої курси і сертифіковані нами. Такі показники є прямим підтвердженням колосального попиту на впровадження лідерства принципово нової якості.
Співавтор книжки Михайло Цимбал, викладач Одеської військової академії, з 2022 року активно впроваджує ці тренування для майбутніх десантників, розвідників та морпіхів. Він — справжній генератор ідей у підготовці потенційних військових лідерів. Саме Геннадій Верхоланцев створив на основі матеріалів книги дистанційний курс про який казав. Він розділений на три блоки: основи лідерства, взаємодія в команді та розвиток лідерства. Ми також інтегрували туди досвід Джоко Віллінка (автора “Абсолютної відповідальності”) та співпрацюємо з ним у межах подкастів для підтримки України.
На платформі “Український центр військового лідерства” розміщені презентації та інфографіка. Наприклад, один розділ у книжці на півтори сторінки ми “прокачали” до повноцінного шестигодинного тренінгу, де розбирається підзвітність командира перед підлеглим особовим складом або його токсична поведінка. Користувачі мають доступ до матеріалів, проходять веб-квести та здають іспити із сертифікацією. Це дозволяє, наприклад, мобілізованим офіцерам самостійно розподіляти час на навчання.
Як ваша “Настанова” допомагає долати радянську спадщину в управлінні військами?
Наш концепт побудований на принципі — “знизу доверху”, а не навпаки. Ми маємо створювати умови, щоб лідери росли знизу. Радянщина досі заважає: нас виганяли з кабінетів, дехто на високому рівні казав, що не треба “пудрити мізки” командирам, бо є “управління, статут і обов’язки — і вперед”. Але коли такі “полководці” ухвалювали рішення, щоб підлеглі йшли вперед — за їхніми наказами ніхто не йшов.
Важливо розуміти різницю: де справжнє лідерство, а де токсичні прояви. У книзі прописані ці “хвороби”, зокрема токсична нарцистична людина, що насолоджується владою, яку отримала в армії. У чому ця різниця? Які реальні критерії атрибутів лідерства замість ефемерних “лідерських якостей”, що коливаються від невпевненості до впертості? Ми надаємо в Настанові відповіді і на ці питання.
Військове лідерство в Україні потребувало розробки ідей та їх обґрунтування, і це була довга дорога. Ми сіємо зерна сумнівів у старих моделях. Почни з себе, створи середовище з 2-3 людей, роби не так, як навколо тебе — так змінюється світ.
Якби вам потрібно було описати суть цієї книги одним реченням, яке б стало маніфестом для нового покоління українських офіцерів, як би воно звучало?
– “Бути здатним вести людей і вказувати шлях величної місії, гуртуючи їх у боєздатні команди, де цінують і турбуються про кожного у будь-якому хаосі війни чи кризи на основі взаємної довіри і поваги”.
Джерело: УНН.
