Україна може втратити авіаремонтну інфраструктуру через переслідування БЕБ авіакомпаній. БЕБ вимагає від авіакомпаній сплати податку на лізинг як за роялті. Це загрожує знищенням інфраструктури для обслуговування військових літаків.
Завдяки існуванню цивільного авіасектору в Україні продовжують працювати приватні авіаремонтні підприємства, інженерні бази, сертифіковані технічні центри та фахівці, які в умовах закритого неба для цивільної авіації забезпечують обслуговування і ремонт військових повітряних суден. У разі знищення або зупинки галузі Україна ризикує втратити критично важливу ремонтну інфраструктуру для армії, пише УНН.
Після закриття українського неба значна частина авіакомпаній була змушена повністю релокувати свою діяльність за кордон. Попри це, вони продовжують утримувати український персонал, інженерні служби, технічні бази та зберігати авіаремонтні потужності. Саме ці підприємства сьогодні забезпечують виживання цілої екосистеми авіаційного обслуговування, яка створювалася десятиліттями.
Однак через тиск на авіаційний бізнес з боку Бюро економічної безпеки Україна ризикує втратити галузь цивільної авіації. Йдеться про спроби БЕБ застосовувати до лізингу повітряних суден за кордоном українськими авіакомпаніями 15% податку як до “роялті”.
Додатковий збір за лізинг від БЕБ
Слідчі Бюро економічної безпеки вже відкрили низку кримінальних проваджень, у яких фігурують майже всі українські компанії, які беруть повітряні судна в лізинг за кордоном у компаній нерезидентів України. Слідчі переконані, що авіакомпанії мали б сплачувати в Україні роялті, тобто збір, який стягується за користування інтелектуальною власністю. При цьому абсолютно ігнорується той факт, що транспорт не є інтелектуальною власністю, а між Україною та низкою країн діють Конвенції щодо уникнення подвійного оподаткування. Відповідно до цих угод, українські компанії сплачують податки в тих країнах, резидентами яких є компанії лізингодавці. Від тиску БЕБ постраждали вже мінімум 5 авіакомпаній: МАУ, “Авіакомпанія Константа”, “Урга”, “Н3ОПЕРЕЙШІНС” та “Скайлайн”. Крім того, судові матеріали свідчать про аналогічні підходи й у інших галузях, додатковим збором намагаються обкласти залізничний транспорт, що перебуває у лізингу, і навіть сільськогосподарську техніку.
Важливо зауважити, що за понад 30 років законодавство щодо оподаткування лізингу в Україні не змінювалось і раніше воно не викликало запитань чи зауважень як з боку податкових, так і з боку правоохоронних органів. Тож обґрунтованих підстав для зміни трактування законодавства у слідчих Бюро економічної безпеки очевидно немає, а ситуація виглядає виключно як тиск на бізнес, який шкодить державі.
Ситуація змінилась після того, як Державна податкова служба України 24 травня 2024 року випустила статтю з розʼясненнями щодо оподаткування лізингових операцій авіакомпаніями. В цих “роздумах на тему” податківці вказують на те, що лізинг повітряних суден у компаній-нерезидентів необхідно оподатковувати як роялті. При цьому фіскали жонглюють статтями міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, стверджуючи, що за оренду літаків авіакомпанії повинні сплачувати збори як за використання інтелектуальної власності.
Такий підхід – це не просто помилкове трактування норм податкового права, як українського, так і міжнародного, а “податок на український прапор”, який робить українських авіаперевізників неконкурентними на глобальному ринку.
“Відповідно це (зміна в трактуванні законодавства – ред.) створює ситуацію, коли українська авіакомпанія апріорі стає менш привабливою. І це не питання ефективності менеджменту, це питання правил гри, які в даному випадку диктує сама ж держава в особі податкових та регуляторних органів. Я б сказав, що наші авіакомпанії фактично змушені платити націнку за те, що працюють під прапором України”, – зазначив в інтервʼю УНН експерт у сферах транспорту та машинобудування, виконавчий директор Громадської спілки “Українська авіатранспортна Асоціація” Микола Щербина.
Джерело: УНН.
