Податкова пастка: як в Україні лізинг літаків перетворюють на інструмент тиску на авіабізнес. БЕБ звинувачує авіаперевізників у несплаті податків за лізинг літаків, ігноруючи міжнародні конвенції. Це підриває довіру до України як партнера та загрожує знищенням галузі цивільної авіації.
Спроби оподатковувати лізинг повітряних суден як внутрішній дохід, ігноруючи положення міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, створюють системний конфлікт між авіабізнесом і державою та підривають довіру до України як передбачуваного партнера. Ідеться не лише про податкові донарахування. Зараз формується практика, за якої одна й та сама операція може оподатковуватися двічі через різне трактування законодавства, попри чинні міжнародні зобов’язання України. Від такого підходу страждає як в цілому авіагалузь, так і репутація держави, пише УНН.
Спроби БЕБ притягнути до відповідальності авіакомпанії
Раніше УНН повідомляв, що низка українських авіакомпаній стикнулася зі спробами притягнення їх до відповідальності за начебто несплату податків за лізинг повітряних суден за кордоном. За словами виконавчого директора Громадської спілки “Українська авіатранспортна Асоціація” Миколи Щербини, уже постраждали щонайменше п’ять авіакомпаній, щодо яких слідчі відкрили кримінальні провадження за нібито несплату податків при здійсненні лізингових платежів на користь нерезидентів. Серед них, як раніше розповідав УНН, опинилося ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”. У кримінальному провадженні, яке розслідує БЕБ проти колишнього керівництва МАУ, вказано, що слідчі вважають повітряні судна, взяті в лізинг, інтелектуальною власністю, і з цих операцій компанія мала б сплачувати роялті.
Окрім того, відомо про претензії БЕБ до ПрАТ “Авіакомпанія Константа” через лізингові платежі за користування повітряними суднами нерезиденту з ОАЕ.
За версією слідства, службові особи ПрАТ “Авіакомпанія Константа” у змові з компанією-нерезидентом з ОАЕ у період з 1 січня 2023 року по 31 березня 2025 року нібито неправомірно застосували положення статті 8 Конвенції між Україною та ОАЕ про уникнення подвійного оподаткування, що дозволило їм не утримувати податок на доходи нерезидента при виплаті лізингової плати за користування літаками.
У БЕБ вважають, що таким чином держава нібито недоотримала 28,3 млн грн, а виплати на користь нерезидента мали б оподатковуватися за ставкою 15%. Хоча дохід нерезидентів-лізингодавців не має нічого спільного з Україною щодо джерела походження такого доходу, а отже не підлягає такому оподаткуванню.
Правова конструкція БЕБ, яку слідчі намагалися підкріпити аналітичними висновками, де висловлена низка припущень, базується на тому, що платежі за користування повітряними суднами нібито не підпадають під режим міжнародних перевезень чи експлуатацію повітряного транспорту, а можуть розглядатися як роялті у розумінні статті 12 згаданої Конвенції.
Уникнення подвійного оподаткування – це не добра воля держави
Попри чинні міжнародні конвенції про уникнення подвійного оподаткування, на практиці компанії змушені окремо доводити очевидне: якщо міжнародний договір встановлює правила розподілу податкових прав між державами, їх потрібно виконувати, а не ігнорувати залежно від фіскального інтересу тієї чи іншої сторони угоди.
Юрист міжнародного корпоративного права та фінтех ЮК “Приходько та партнери” Данило Віннік в коментарі УНН пояснив, що механізм уникнення подвійного оподаткування — це не податкова пільга і не добра воля держави, а базовий інструмент міжнародного податкового права, покликаний не допустити повторного оподаткування одного й того ж доходу без належних правових підстав.
“Україна має широку мережу чинних двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування. Загальний принцип тут простий: якщо міжнародний договір передбачає інші правила, ніж національне законодавство, застосовуються саме правила міжнародного договору. Але важливо розуміти: конвенція не “скасовує податки взагалі”. Вона лише розподіляє між державами право оподатковувати конкретний вид доходу”, – зазначив Віннік.
За словами юриста, для одних доходів таке право може належати лише державі резидентності, для інших — обом державам, але з обмеженням ставки в державі джерела доходу. Відповідно, якщо дохід уже був оподаткований за кордоном, держава резидентності має врахувати це шляхом зарахування або іншого механізму, передбаченого міжнародною угодою.
“Тобто сам факт того, що компанія працює за кордоном або отримує там прибуток, ще не означає автоматичного подвійного оподаткування, але й не означає автоматичного повного звільнення від податків в Україні. Щоразу потрібно аналізувати, де саме виникає дохід, як він кваліфікується, чи є постійне представництво і який механізм усунення подвійного оподаткування передбачений відповідною конвенцією”, – зазначив Віннік.
Формально договір існує, але право на нього потрібно доводити
Окрему увагу юрист звертає на те, що прибутки від підприємницької діяльності за загальним правилом оподатковуються у державі резидентності компанії, якщо тільки вона не здійснює діяльність в іншій державі через постійне представництво. Тобто сам по собі факт отримання доходу за кордоном або ведення діяльності поза межами України не означає ані автоматичного звільнення від оподаткування, ані автоматичного виникнення подвійного податкового обов’язку. Потрібно встановити, де саме виникає дохід, як він кваліфікується, чи є постійне представництво і який механізм уникнення подвійного оподаткування передбачає відповідна конвенція.
“Саме тому в реальному житті проблема найчастіше не в самій конвенції, а в її застосуванні. Спори зазвичай виникають через перекваліфікацію доходу, відсутність належних підтверджуючих документів, сумніви податкових органів щодо бенефіціарного власника доходу або через питання постійного представництва. Формально міжнародний договір існує, але практично право на податкову пільгу нерідко доводиться ще окремо обґрунтовувати і відстоювати”, – зазначив юрист.
За його словами, проблема часто не в тому, що міжнародний договір відсутній, а в тому, як саме його застосовують контролюючі органи. Для того, щоб скористатися положеннями конвенції, компанії недостатньо просто послатися на її існування. Необхідно підтвердити податкову резидентність нерезидента, надати належні документи, а подекуди ще й довести, що отримувач доходу є його фактичним, тобто бенефіціарним, власником. Окрім того, законодавство містить запобіжники, які дозволяють державі відмовити у застосуванні переваг конвенції, якщо операція або структура були створені переважно для отримання податкової вигоди.
Утім, навіть наявність таких запобіжників не дає державі права довільно ігнорувати міжнародні зобов’язання. І саме тут особливо чутливою є ситуація в авіаційній галузі, де в центрі спору опиняється лізинг повітряних суден, отриманих, наприклад, від компаній із Кіпру чи інших іноземних юрисдикцій.
“Що стосується авіації, а особливо лізингу повітряних суден, взятих, наприклад, на Кіпрі, тут проблема дійсно є, і вона не випадкова. Основний конфлікт виникає на рівні кваліфікації платежу. З погляду бізнесу, така операція може розглядатися як частина міжнародної транспортної діяльності, на яку мають поширюватися положення конвенції про уникнення подвійного оподаткування. З погляду податкового органу, це часто звичайна лізингова або орендна плата на користь нерезидента, яка вважається доходом з джерелом походження з України і тому підлягає оподаткуванню в Україні. Інакше кажучи, держава і платник податків дивляться на одну й ту саму операцію крізь різну юридичну оптику”, – пояснив Данило Віннік.
Ідеться не лише про лізинг, а про довіру до юрисдикції
Ситуацію, що виникла зі спробами подвійного оподаткування лізингових операцій, які використовують українські авіакомпанії за кордоном, за словами юриста, можна пояснити поєднанням двох факторів. Це доволі фіскальний підхід держави до операцій із нерезидентами, особливо коли прагнуть обкласти додатковим податком достатньо чутливу галузь – авіаційну. А також складність самих операцій у сфері авіації, де межа між міжнародним перевезенням, операційною діяльністю та звичайною орендою не завжди є очевидною.
“У результаті норми конвенції начебто існують, але їх застосування залежить від конкретної конструкції договору, ролі сторін, маршруту використання судна, характеру платежів і доказової бази. Саме тому міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування мають не просто формально існувати, а реально працювати. Для бізнесу це питання не лише розміру податкового навантаження, а й передбачуваності правил гри. Якщо компанія не може заздалегідь зрозуміти, чи буде визнано дію міжнародного договору, вона закладає цей ризик у вартість фінансування, логістики, лізингу, структурування бізнесу та інвестиційних рішень”, – наголосив Данило Віннік.
За його словами, зараз фактично йдеться про довіру до юрисдикції.
“Якщо держава підписує міжнародний договір, але на практиці ускладнює його застосування через вузьке або суто фіскальне тлумачення, це негативно впливає на інвестиційний клімат. Для українського бізнесу це означає додаткові витрати, а для іноземних партнерів – сумніви в тому, наскільки стабільними та прогнозованими є правила роботи з Україною”, – підкреслив юрист.
Данило Віннік переконаний, що успіх застосування міжнародних конвенцій з уникнення подвійного оподаткування залежить від правильної податкової кваліфікації доходу, структури операції, належних документів і готовності платника податків відстоювати свою позицію. Особливо там, де фіскальний інтерес держави виявляється сильнішим за бажання послідовно застосовувати міжнародне право.
Варто зазначити, що Конвенції про уникнення подвійного оподаткування повинні працювати не вибірково і не лише тоді, коли це зручно державі. Якщо Україна декларує інтеграцію у міжнародний правовий та економічний простір, вона має забезпечувати передбачуване і добросовісне застосування таких договорів, зокрема й у таких чутливих секторах, як авіація. Адже галузь цивільної української авіації наразі може виживати виключно завдяки роботі за кордоном і завдяки міжнародним контрактам. Лізинг повітряних суден не може автоматично перетворюватися на податкову пастку лише через бажання, наприклад, БЕБ, донарахувати податок. Інакше йдеться вже не про податкову політику, а про підрив довіри до самої держави як партнера та учасника міжнародних зобов’язань, а також збереження цілої галузі, існування якої ставиться під загрозу через фіскальний тиск та кримінальні переслідування.
Джерело: УНН.
