Наставництво для дітей з інтернату – як це працює і як стати наставником. Наставництво передбачає індивідуальну підтримку дітей у закладах для підготовки до дорослого життя. Стати наставником може кожен повнолітній після курсів.
Наставництво – це формат підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і йдеться не про матеріальну допомогу, а про особистий контакт, довіру та передачу життєвого досвіду. Детальніше про те, як працює наставництво, хто може долучитися і чому це важливо, розповість УНН.
Що таке наставництво
Наставництво – це добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя.
Фактично наставник стає для дитини тим дорослим, якого часто бракує: людиною, яка вислухає, підтримає, підкаже і покаже на власному прикладі, як діяти у різних життєвих ситуаціях. Саме такий досвід спілкування у майбутньому впливає на цінності, рішення і життєві орієнтири дитини.
Хто може мати наставника і хто ним стає
Отримати наставника може будь-яка дитина до 18 років, яка проживає у закладі інституційного догляду. При цьому не має значення, чи має вона офіційний статус сироти.
Тоді як стати наставником може повнолітня дієздатна людина, яка досягла 18 років та пройшла спеціальне навчання з питань соціальної адаптації дітей. Підготовка є обов’язковою, адже наставник має розуміти особливості роботи з дітьми, які зростають без сімейного оточення, та бути готовим до відповідальності.
Основними завданнями наставництва є:
- визначення та розвиток здібностей дитини, сприяння реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;
- надання дитині доступної інформації про її права та обов’язки;
- формування у дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном та коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;
- ознайомлення дитини з особливостями суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;
- сприяння становленню дитини як відповідальної, успішної особистості;
- формування у дитини навичок здорового способу життя.
Що саме робить наставник
Наставник не замінює батьків, але допомагає дитині отримати необхідні для життя навички. Мінімальною умовою є зустрічі щонайменше раз на тиждень впродовж року, а основні напрями роботи полягають у наступному:
- допомога з навчанням, виконанням домашніх завдань, розвитком інтересів і здібностей;
- формування самооцінки, навичок спілкування, уміння вирішувати конфлікти, контролювати емоції та приймати рішення;
- навчання догляду за собою, приготуванню їжі, плануванню бюджету, користуванню послугами та організаціями;
- пояснення прав і обов’язків, попередження ризиків, зокрема пов’язаних із небезпечними ситуаціями;
- допомога у виборі професії, плануванні кар’єри, знайомство з різними сферами діяльності.
Як стати наставником
Процедура передбачає кілька етапів і починається зі звернення до центру соціальних служб за місцем проживання.
Далі кандидат має пройти:
- Консультацію та інформаційну зустріч;
- Співбесіду з психологом;
- Збір необхідних документів (паспорт, медичний висновок, довідка про несудимість, заява);
- Спеціальне навчання для наставників.
Після цього відбувається підбір дитини, знайомство, встановлення контакту і отримання згоди на наставництво всіх сторін, тобто дитини, її батьків чи інших представників, і самого наставника, а завершальним етапом буде підписання тристороннього договору між наставником, соціальною службою та закладом.
Формати наставництва і як це виглядає на практиці
Існує кілька форматів наставництва:
- індивідуальне (один на один) – найпоширеніше;
- групове – це робота з кількома дітьми;
- онлайн-наставництво – спілкування через інтернет.
Але у будь-якому форматі ключовим залишається, все ж, регулярність і довготривалість взаємодії. Також, варто розуміти, що наставництво чітко регулюється договором і має чіткі межі. Воно можливе лише за згодою дитини та її законних представників. Наставник несе відповідальність за дотримання прав дитини, а також за її безпеку, якщо дитина тимчасово перебуває у нього, наприклад, під час канікул чи свят (не більше трьох днів).
Договір може бути припинений у разі невиконання обов’язків, порушення прав дитини, відмови однієї зі сторін чи досягнення дитиною повноліття або зміни її життєвих обставин (усиновлення, повернення в сім’ю тощо).
Чому наставництво справді працює
У більшості людей у житті був хтось, хто вплинув на їхній шлях – учитель, тренер чи наставник. Для дітей, які зростають без сім’ї, така підтримка особливо важлива, бо наставництво допомагає не лише адаптуватися до дорослого життя, а й сформувати відчуття цінності себе, довіру до світу і розуміння власних можливостей.
Наставництво – це реальна можливість змінити життя дитини через прості речі: увагу, час і щире спілкування. Для дорослого це відповідальність, але і шанс стати тією людиною, яка допоможе дитині зробити перші впевнені кроки у дорослому світі.
Джерело: УНН.
