Подвійне оподаткування лізингу авіакомпаній загрожує знищенням цивільної авіації в країні. БЕБ висуває претензії авіакомпаніям через лізингові платежі попри міжнародні конвенції. Це створює фіскальний тиск та загрожує знищенням галузі.
Український бізнес, який працює з іноземними контрагентами, може втрачати значні кошти через неправильне застосування норм міжнародного права щодо оподаткування. Особливо це стосується компаній, які користуються кредитами, лізингом чи беруть в оренду майно за кордоном. Попри наявність міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, на практиці підприємства нерідко стикаються з ситуаціями, коли податки фактично сплачуються двічі, пише УНН.
Як діє міжнародний механізм уникнення подвійного оподаткування
Конвенції про уникнення подвійного оподаткування є одним із ключових інструментів міжнародного податкового права. Їхня суть полягає у тому, щоб компанія, яка зареєстрована в одній країні, але отримує дохід в іншій, не несла надмірного податкового навантаження. Інакше кажучи, бізнес не повинен сплачувати один і той самий податок двічі лише через те, що його діяльність має міжнародний характер.
Як пояснив в коментарі УНН партнер з аудиту та оподаткування ТОВ “Консалтингова група “Парето” Ігор Сухоліт, механізм уникнення подвійного оподаткування в теорії виглядає логічно, але на практиці містить чимало нюансів. За його словами, бізнес часто плутається у базових поняттях, що саме вважається доходом, прибутком, джерелом походження доходу, а також у якій саме країні потрібно сплачувати податки за ту чи іншу операцію.
“Припустімо, ваша українська ІТ-компанія надала послуги з розробки програмного забезпечення для підприємства, що є резидентом Японії. Згідно з податковим законодавством України, з прибутку, що отриманий від надання цих послуг, ваша компанія має сплатити податок в український бюджет. У той же час, підприємство-замовник з Японії, керуючись своїм національним законодавством, зобов’язаний також утримати податок з оплати ваших послуг і сплатити його в бюджет Японії. Таке утримання називається “податком на репатріацію” і як явище присутнє в податковому законодавстві більшості країн”, – навів приклад Сухоліт.
Водночас, за його словами, Податковий кодекс України передбачає, що резидент, який виплачує дохід нерезиденту з джерелом походження з України, зобов’язаний утримати податок обсягом 15%, якщо інше не передбачено міжнародним договором
“Резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, (…) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України”, – ідеться в Податковому кодексі України.
Саме тут у гру вступають міжнародні податкові конвенції. Якщо між Україною та іншою державою укладено й ратифіковано угоду про уникнення подвійного оподаткування, вона може або повністю звільнити дохід від повторного оподаткування, або суттєво зменшити ставку податку.
Для того, щоб скористатися нормами конвенції, компанія повинна підтвердити свій статус податкового резидента, отримавши відповідну довідку в Державній податковій службі України.
Окрему увагу Ігор Сухоліт звертає на те, що міжнародні податкові договори не працюють для всіх операцій однаково. Усе залежить від умов, прописаних в Конвенції, та від виду доходу компаній. Саме цей момент часто стає критичним для українського бізнесу, який працює у сфері міжнародних перевезень, авіації, морської логістики або користується фінансовим чи операційним лізингом.
Наприклад, Конвенція між Україною та Кіпром, ратифікована у серпні 2013 року передбачає, що прибуток підприємства від міжнародних перевезень морських, річкових або авіаційних оподатковується лише в тій країні, де зареєстроване таке підприємство.
“Зокрема, стаття 8 такої Конвенції передбачає, що прибуток підприємства, яке здійснює міжнародні перевезення (морський, річковий, авіатранспорт) оподатковується лише в країні, де зареєстроване таке підприємство. Поряд з тим, якщо таке підприємство сплачує нерезиденту відсотки за кредит та/або лізинг, який оформлений на транспорт для таких міжнародних перевезень, то застосовується вже 11-та стаття Конвенції. Вона зобов’язує, за відповідних умов, нараховувати вже згаданий нами “податок на репатріацію”, – розповів експерт з оподаткування.
Зазвичай, за його словами, договори на кредит або лізинг містять визначений розмір відсотків (ставку) і компанія не може сплатити їх меншу суму, утримавши будь-які податкові платежі. У цьому разі “податок на репатріацію” українська компанія буде змушена сплачувати за власний рахунок. Окрім того, українська компанія сплачуватиме в бюджет України і прибуток, від послуг міжнародного перевезення, які надані із використанням транспорту, придбаного за рахунок наданого нерезидентом кредиту або лізингу.
“Таким чином, дія Конвенції про уникнення подвійного оподаткування залежить від виду доходу/прибутку, що сплачується нерезиденту. Також Конвенція може містити значні відмінності в умовах оподаткування, залежно від країни, з якою вона укладена. Тим не менше, це дієвий засіб для уникнення додаткових витрат на сплату податків, з яким мають бути обізнані українські підприємства. Завдяки повноцінному застосуванню умов подібних міжнародних договорів український бізнес отримує конкурентні переваги та масштабує операційну діяльність на зовнішні ринки”, – резюмував Ігор Сухоліт.
Реалії авіаринку
На перший погляд, міжнародний механізм уникнення подвійного оподаткування є достатньо вигідним і зрозумілим. Проте сучасні реалії роботи українських авіакомпаній вносять свої корективи в його роботу.
Основний момент полягає в тому, що через повномасштабну агресію росії небо в Україні закрите для цивільної авіації. У звʼязку з цим українські авіакомпанії зараз повністю переорієнтовані на роботу за кордоном. Там вони здійснюють всі авіаперевезення, обслуговують повітряні судна і генерують усі свої доходи. В Україні ж вони сплачують податок на доходи. Тобто забезпечують безперервний приток валюти до українського бюджету.
Поряд із цим, попри дію Конвенцій, які передбачають уникнення подвійного оподаткування, держава в особі Бюро економічної безпеки повторно намагається обкласти авіакомпанії податком, що користуються літаками у лізингу, який вони вже сплатили за кордоном. Це фактично перетворюється в додатковий збір, який не просто створює додаткове фіскальне навантаження на бізнес, а знищує конкурентоспроможність українського авіабізнесу.
“Цей “податок” фактично з’їдає весь потенційний прибуток. Тобто компанії або працюють “в нуль”, або в мінус. А в умовах війни, закритого неба, високої конкуренції на міжнародному авіаринку і обмеженого доступу до фінансування це прямо веде до ризику банкрутств, втрати флоту і виходу гравців з ринку. У цій ситуації прикро те, і це важливо розуміти, що до цього призводить саме позиція податкової. Тобто виходить, що податкові органи зараз ставлять під загрозу подальше існування цивільної авіації в Україні. Необхідно сказати, що такий підхід податкова ввела в 2024 році. До цього авіакомпанії таку функцію податкового агента щодо лізингової плати не виконували, щорічно подавали звітність, причому аудійовану міжнародними аудиторськими фірмами, і ні у кого претензій не було”, – розповів в інтервʼю УНН виконавчий директор Громадської спілки “Українська авіатранспортна Асоціація” Микола Щербина.
За його словами, мінімум 5 українських авіакомпаній стикнулися з такою проблемою і переслідуванням з боку слідчих Бюро економічної безпеки. Серед них, за даними УНН, опинилося ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”.
Попри рішення суду, у якому детально розтлумачене застосування міжнародного права, зокрема Конвенцій, які передбачають уникнення подвійного оподаткування українських компаній, Бюро економічної безпеки вирішило притягнути до відповідальності посадовців МАУ за користування лізингом.
За даними слідства, між кіпрською компанією (власником літаків) та українською авіакомпанією були укладені договори експлуатаційного лізингу щодо оренди літаків Boeing 737 та Embraer.
На виконання цих договорів у 2017-2022 роках МАУ на адресу кіпрської компанії здійснила виплату доходів у вигляді лізингової плати за використання літаків на загальну суму понад 3,4 млрд грн.
Користуючись Конвенцією між урядом України та урядом Республіки Кіпр про усунення подвійного оподаткування, яка діє з 2013 року, екскерівництво української компанії при здійсненні виплати виставило пільгову ставку 0% податку на репатріацію для сплати в Україні.
У БЕБ переконані, що застосування екскерівництвом української авіакомпанії пільгової ставки не відповідало умовам укладених договорів та фактичним потребам експлуатації літаків. Слідчі вважають, що авіаперевізник мав сплатити до бюджету 10%-ву податкову ставку, попри те, що ці податки компанія вже сплатила на Кіпрі.
За словами Олега Іщенка, адвоката експрезидента МАУ Євгена Дихне, слідство штучно намагається підмінити саму природу лізингових платежів.
“Що робить БЕБ? БЕБ бере і трактує ці літаки як інтелектуальну власність. Тобто не як транспортний засіб, а як інтелектуальну власність”, – зазначив захисник.
Адвокат окремо наголошує, що навіть ті міжнародні підходи, на які посилається слідство, у цій справі трактуються вибірково і вони вирвані з контексту. За його словами, у певних випадках літак справді може розглядатися як спеціалізоване обладнання. Але це можливо лише тоді, коли він використовується не за своїм прямим призначенням, а, наприклад, як лабораторія чи технічна платформа для випробувань. У випадку ж із цивільною авіацією ситуація принципово інша.
Окремо Олег Іщенко наголосив, що у МАУ отримали офіційну податкову консультацію, у якій податкова прямо визнала, що такі лізингові операції не підлягають оподаткуванню в той спосіб, який зараз намагається нав’язати Бюро економічної безпеки.
Окрім того, МАУ, як і решта українських авіакомпаній, у правовідносинах з лізингодавцем виступала податковим агентом при виплаті доходу нерезиденту. Тобто, по суті, лише утримувала або не утримувала податок з іншої сторони і не була платником податку “за себе”.
Відповідно до Податкового кодексу України, якщо компанія-отримувач є резидентом держави, з якою Україна має чинну Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, то український податковий агент має право не утримувати податок або застосовувати пільгову ставку, залежно від того, що передбачено міжнародним документом.
Тож ситуація з оподаткуванням лізингових платежів українських авіакомпаній демонструє значно глибшу проблему, ніж просто податковий спір. Фактично йдеться про спробу державних органів переглянути практику застосування міжнародних конвенцій, яка роками була незмінною. Такий підхід створює небезпечний прецедент, коли будь-яка зовнішньоекономічна діяльність українських компаній може в будь-який момент стати предметом нового трактування, вигідного слідчим Бюро економічної безпеки.
Для авіаційної галузі це має особливо критичні наслідки. В умовах закритого неба, коли українські авіакомпанії виживають лише завдяки роботі за кордоном, додаткове податкове навантаження може стати не просто фінансовою проблемою, а питанням фізичного виживання бізнесу та галузі в цілому. Якщо держава й надалі намагатиметься фіскально тиснути, це може призвести до втрати флоту, згортання діяльності авіаперевізників і фактичного знищення цивільної авіації в Україні.
Джерело: УНН.
