Хто має контролювати використання міської землі і чому порушення можуть роками залишатися непоміченими. Контроль за землею здійснюють місцева влада та Держгеокадастр, проте розмитість повноважень та нові закони ускладнюють реагування на порушення. Через неефективну систему громади втрачають гроші. Яскраво демонструє проблему можлива “земельна схема” під клінікою Odrex в Одесі.
В Україні контроль за використанням міської землі здійснюють: місцева влада, Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, а також інші державні структури – зокрема екологічна інспекція та органи архітектурно-будівельного контролю. Водночас прокуратура, як правоохоронний орган, реагує на порушення та представляє інтереси держави в суді. Попри це, випадки використання землі не за призначенням або непрозорі рішення можуть роками залишатися без належної реакції. Чому система контролю за земельними ресурсами дає збій і хто за це відповідає, читайте в матеріалі УНН.
В Україні можна роками використовувати землю не за призначенням і це не завжди матиме наслідки. Попри наявність одразу кількох органів контролю, система часто не спрацьовує вчасно. Як пояснюють експерти, проблема полягає не лише у можливих зловживаннях, а й у самій моделі розподілу повноважень між різними органами, яка в окремих випадках фактично розмиває відповідальність.
В ексклюзивному коментарі УНН адвокат, партнер адвокатської компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець зазначив, що формально контроль за використанням землі покладений на кілька структур, однак на практиці ця система працює не завжди ефективно.
В першу чергу, такі обов’язки покладені на міську раду, на міські органи самоврядування, які повинні контролювати належне використання землі.І також нещодавно була вчергове змінена позиція Великої Палати Верховного Суду і зазначено, що поза межами міста землю повинен контролювати Держземкадастр. Хоча раніше, і фактично до вимог закону, Держземкадастр повинен контролювати належне використання за призначенням землі і в межах населених пунктів. Але у Великій Палаті в той час, мабуть, з огляду на температуру повітря, напрямок вітру чи просто зацікавленість тих чи інших осіб в рішенні, було прийнято, що Держземкадастр ніби обмежений в праві на звернення до суду
– звернув увагу на нововведення Кравець.
Водночас, контроль за земельними ресурсами бере на себе прокуратура, однак її участь у таких справах потребує окремого обґрунтування. Експерт також звертає увагу на законодавчі зміни, які фактично ускладнюють оскарження незаконного отримання землі, якщо з моменту передачі минуло більше 10 років.
Варто врахувати те, що минулого року були внесені зміни до відповідних законів, які я вважаю антиконституційними, але на сьогодні вони не оскаржені в КСУ. В них зазначено, що в разі, якщо земельна ділянка отримана і незаконно, і з порушенням, однак якщо з моменту “отримання” пройшло 10 років – то фактично жоден орган звернутися з позовом, щодо визнання незаконною передачі цієї земельної ділянки не може, що взагалі вже призводить до певних абсурдів. От чим повинне займатися НАБУ
– підкреслив Кравець.
Втім, проблема використання муніципальної землі має не лише юридичний, а й економічний вимір. Як зазначають експерти, кожне непрозоре рішення щодо земельних ресурсів безпосередньо впливає на бюджети громад і якість життя мешканців.
Показовою у цьому контексті є ситуація, яка перебуває під пильним контролем правоохоронних органів Одеси. Йдеться про земельну ділянку на вулиці Розкидайлівській, 69/71, де розташований головний корпус приватної клініки Odrex. Ділянка площею 1,4931 га, належить ТОВ “Фабрика “Акація”. Відповідно до класифікації 11.02, її цільове призначення – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Водночас із 2012 року на цій території функціонує медичний заклад, який орендує приміщення у ТОВ “Фабрика “Акація”.
Правоохоронці перевіряють, чи не відбулося самовільне розширення меж ділянки та внесення змін до державних реєстрів без належних правових підстав. Зокрема, встановлюється, чи законно було змінено тип об’єкта з “промислових будівель” на “будівлі закладу охорони здоров’я”.
Окрему увагу привертає і структура власності. У попередніх матеріалах УНН розповідав, що співвласниками ТОВ “Фабрика “Акація”, яке володіє землею на Розкидайлівській, 69/71, є Ірина Зайкова, Лариса Мисоцька та Євген Савицький. Водночас ці ж прізвища фігурують і серед засновників ТОВ “Медичний дім “Одрекс” – юридичної особи, на ліцензії якої працює клініка. Таким чином, попри формальне розмежування, і земельна ділянка, і нерухомість, і медичний бізнес, що функціонує на цій території, перебувають у власності одних і тих самих осіб.
Саме такі “схеми”, за словами експертів, і є прикладами системної проблеми контролю за міською землею. Адже формально відповідальних органів достатньо, однак на практиці відсутність чіткої координації та розмитість повноважень, дозволяють подібним ситуаціям роками залишатися без належної оцінки. Політолог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик наголошує, що кожна подібна “земельна схема” бʼє по рівню життя містян.
“Кожен незаконно переданий гектар землі – це прямий удар по бюджету громади, а значить – по якості життя кожного з нас. Логіка проста: міська земля – це ключовий економічний актив громади. Вона має працювати на місто: передаватися в оренду через прозорі аукціони, залучати інвестиції та наповнювати бюджет. Але коли земля віддається “своїм” за заниженими цінами (а подекуди взагалі безкоштовно), місто недоотримує величезні кошти. І саме цих грошей потім не вистачає на реальні потреби людей. Фактично земельна корупція перетворюється на прихований податок для всієї громади. Бо кожна незаконна схема – це мінус у бюджеті, який потім доводиться компенсувати або скороченням витрат, або відкладеним розвитком”.
Кулик додає, що Одеса фактично є одним із “хедлайнерів” серед українських міст за кількістю земельних схем і пов’язаних із ними скандалів.
Одеса, наприклад, роками згадується серед міст, де земельні питання регулярно стають предметом кримінальних проваджень, журналістських розслідувань та суспільних скандалів. І мова йде не про окремі ділянки, а про цілі системи схем – із підставними компаніями, маніпуляціями з кадастровими даними та заплутаними ланцюжками перепродажів. Для одеського бізнесу та чиновників – це надприбутки, а для одеситів – розбиті тротуари, аварійні будинки та місто, яке втрачає колишню красу
– зазначив експерт.
Таким чином, навіть за наявності кількох органів контролю, система управління міською землею в Україні залишається вразливою до зловживань. У результаті, подібні кейси перетворюються не лише на предмет кримінальних проваджень, а й на прямі втрати для місцевих бюджетів. І поки механізми контролю залишаються неефективними, за ці “схеми” продовжують платити мешканці міст: якістю інфраструктури, рівнем комфорту життя та втраченими можливостями для розвитку.
Джерело: УНН.
