Ліквідація аятоли Алі Хаменеї спровокувала найглибшу кризу престолонаслідування в історії Ірану<p>Вбивство Верховного лідера Ірану занурило Ісламську Республіку у стратегічну невизначеність. Це ставить під загрозу політичну
стабільність, вибудувану після революції 1979 року.</p>
Вбивство Верховного лідера аятоли Алі Хаменеї спричинило наймасштабнішу політичну кризу в Ісламській Республіці з моменту її заснування. Держава опинилася в умовах прямої війни, відсутності наступника та зростаючого тиску на владну вертикаль. Про це йдеться у матеріалі Reuters, пише УНН.
Деталі
Попри воєнні дії на власній території та ліквідацію верхівки управління, архітектура іранської влади, розгалужена між духовними інститутами та апаратом безпеки, намагається зберегти керованість державою.
Аналітики зазначають, що поточна ситуація стане головним іспитом для системи, яка тепер змушена обирати між жорсткою мілітаризацією та вимушеним прагматизмом заради власного виживання.
Корпус вартових ісламської революції як новий центр тяжіння
У моменти політичного вакууму ключова роль у забезпеченні життєздатності режиму переходить до елітного Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР). Експерти наголошують, що подальша доля країни залежатиме від здатності Гвардійців згуртувати ряди та уникнути внутрішніх розколів на тлі значних втрат на полі бою.
Справжнє питання полягає в тому, чи смерть Хаменеї розряджає КВІР – силу, яка фактично керує Іраном, – чи вони згуртують свої ряди та загартуються
– вважає старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу Алекс Ватанка.
Стратегія дестабілізації та іспит для внутрішньої безпеки
Вашингтон та Єрусалим, імовірно, реалізують план, спрямований не лише на підрив військового потенціалу Тегерана, а й на перевірку лояльності рядового складу іранських силовиків.
За оцінками колишніх співробітників американської розвідки, успіх цієї стратегії залежить від того, чи зможе апарат безпеки втримати контроль у разі спалаху масових громадських заворушень.
Наразі Тегеран зосереджений на забезпеченні безперервності командування, проте поєднання зовнішнього воєнного тиску та необхідності швидкого призначення наступника створює умови для глибокого політичного розриву всередині іранських еліт.
Источник: УНН
