Відкритий конкурс чи кулуарне рішення: чому призначення голови Державної авіаційної служби України стало питанням нацбезпеки<p>Призначення голови Державної авіаційної служби України напряму впливає на національну безпеку, обороноздатність та безпеку
критичної авіаційної інфраструктури. Саме тому вибір між відкритим конкурсом і кулуарним призначенням є вибором між професійним
управлінням та політичними ризиками у стратегічно важливій сфері. Проведення відкритого конкурсу це єдиний механізм мінімізувати
загрози для держави та забезпечити довіру до рішень влади.</p>
Призначення керівника Державної авіаційної служби України вже давно вийшло за межі звичайної кадрової процедури. Фактично йдеться про вибір моделі управління стратегічно важливим регулятором: прозорої та професійної або ж закритої, кулуарної й політично вмотивованої. І саме зараз уряд стоїть перед вибором, який матиме прямі наслідки для обороноздатності держави. Як варто вчинити уряду аби вберегти одну з найважливіших сфер, читайте в матеріалі УНН.
Формально Кабінет міністрів може призначити голову Державної авіаційної служби України без відкритого конкурсу – воєнний стан це дозволяє. Але ключове слово тут – може, а не зобов’язаний. Адже чинне законодавство не забороняє оголошення відкритого конкурсу навіть у воєнний час. Ба більше, практика проведення відкритого конкуру на посаду неодноразово застосовувалась урядом вже після 2022 року. Тобто питання – не в правових обмеженнях, а виключно в політичній волі.
На тлі повномасштабної війни Державна авіаційна служба перестала бути “технічним” органом. Адже вона відповідає за сертифікацію авіаційної техніки, допуск підприємств на ринок, безпеку польотів, а також за рішення, що безпосередньо впливають на виконання оборонних замовлень, логістику, гуманітарні та евакуаційні місії. Помилка або умисне шкідливе рішення в цій сфері – це не просто управлінський збій, а ризик для національної безпеки.
Саме тому ситуація довкола одного з кандидатів на голову органу Ігоря Зелінського, якого віцепремʼєр Олексій Кулеба подав на розгляд Кабміну, викликає велику кількість запитань.
Як раніше повідомляв УНН, Зелінський у сфері авіації не новачок – він працював заступник голови Державної авіаційної служби України та був звільнений у 2025 році. Представники авіаційної галузі пов’язують період його роботи із системним занепадом транспортної авіації. За цей час з українського реєстру фактично зник флот Іл-76, який має критичне значення для військових і гуманітарних перевезень. Частина бортів була виключена з реєстру, частина – заблокована регуляторними рішеннями, а деякі фактично перейшли під контроль росії.
Додаткові питання щодо кандидатури Зелінського виникають і на тлі одного з його найбільш резонансних рішень авіаційної сфери, ухвалених уже після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Йдеться про використання документів російської підсанкційної компанії ПАТ “Іл”. Попри чинний санкційний режим, Зелінський видавав сертифікати перегляду льотної придатності літаків на підставі рішень цього підприємства, фактично легалізуючи документи компанії країни-агресора через українського державного регулятора. І це при тому, що в Україні на той момент уже існувала сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний технічний супровід без залучення російських структур.
За оцінками експертів, такі рішення не лише суперечили санкційній політиці України, а й створили прямі ризики для національної безпеки, адже фактично відкрили можливість продовження взаємодії з підприємствами оборонно-промислового комплексу держави-агресора.
Показово, що ці ризики вже стали предметом уваги правоохоронних органів. Так, Служба безпеки України проводить спецперевірку кандидата на посаду голови Державіаслужби Ігоря Зелінського, під час якої врахує можливу шкоду державі у разі його призначення. Про це раніше повідомляв УНН із посиланням на відповідь уповноважених органів.
Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України
– зазначив юрист Дмитро Касьяненко.
На цьому тлі бажання Кулеби призначити керівника Державної авіаційної служби України без відкритого конкурсу виглядає щонайменше дивно. Адже повноцінний відкритий відбір автоматично означав би публічні співбесіди, питання щодо минулих рішень, аналіз діяльності кандидатів і порівняння альтернатив. Саме цього, очевидно, намагаються уникнути.
В коментарі УНН політолог Володимир Цибулько прямо вказав на системну проблему таких призначень. За його словами, добір за принципом лояльності, а не професійності, неминуче призводить до деградації державних інституцій. А у випадку з авіаційною галуззю ці наслідки можуть бути фатальними.
Насправді, якість призначених поза конкурсами функціонерів дуже низька, і це призводить просто до катастрофічних наслідків
– вважає Цибулько.
Нагадаємо
Україна вже готується до відновлення конкурсів на ключові посади. Відповідні рішення й законодавчі зміни перебувають у процесі ухвалення. Тож спроби призначити голову Державної авіаційної служби України “швидко і без шуму” саме зараз виглядають, як спроба встигнути до моменту, коли конкурсний механізм стане неминучим.
Головний висновок у цій історії очевидний: уряд повинен оголосити відкритий конкурс на посаду голови авіаційного регулятора. Це не суперечить закону, не заважає воєнному управлінню і, навпаки, є чи не єдиним способом обрати справді компетентного керівника. Прозорий відбір мінімізує ризики для обороноздатності, зніме питання щодо політичних домовленостей і продемонструє, що держава навіть у часи війни здатна діяти відкрито та відповідально. А особливо у сфері, де ціна помилки – безпека країни.
Источник: УНН
