Кінець ООН? Що таке "Рада миру" Трампа і для чого вона створена<p>Дональд Трамп розробляє проєкт міжнародної організації "Рада миру", що стане альтернативою ООН. Країни, що бажають отримати
постійне місце, мають внести 1 млрд доларів.</p>
Президент США Дональд Трамп розробляє проєкт нової міжнародної організації під назвою “Рада миру”, яка має стати альтернативою ООН. Згідно з проєктом статуту, країни, що бажають отримати постійне місце в Раді без необхідності переобрання кожні три роки, мають внести одноразовий платіж у розмірі 1 мільярда доларів. Про це повідомляє УНН.
Деталі
Запропонована Трампом “Рада миру” цього тижня стала однією з ключових тем для світових лідерів у Давосі. Попри те, що про її створення було оголошено ще кілька місяців тому в межах мирного плану адміністрації щодо Гази, питання складу та повноважень органу досі залишаються відкритими.
Білий дім оприлюднив нові деталі щодо керівництва Ради, а сам президент нещодавно припустив, що її діяльність може виходити за межі виключно сектора Гази. Водночас формування Ради миру стикається з опором з боку союзників США, оскільки держави ще думають – приєднуватися до ініціативи чи відмовлятися від участі.
Коли і навіщо була створена Рада миру?
Про створення Ради миру вперше оголосили у вересні як про ключовий елемент 20-пунктного плану адміністрації Трампа щодо досягнення довгострокового миру в Газі та ширшому регіоні Близького Сходу. У плані вона описувалася як новий міжнародний перехідний орган, який має визначати рамки та управляти фінансуванням відбудови Гази до моменту, коли Палестинська автономія завершить програму реформ і зможе безпечно та ефективно відновити контроль над Газою.
У документі зазначалося, що цей орган спиратиметься на найкращі міжнародні стандарти для створення сучасного та ефективного управління, яке служитиме жителям Гази та сприятиме залученню інвестицій.
Хто очолює Раду миру?
Раду миру очолює президент Трамп, який може залишатися на цій посаді доти, доки сам не відмовиться від неї.
За даними Білого дому, до призначеної “засновницької Виконавчої ради” входять:
- державний секретар США Марко Рубіо;
- спеціальний посланник США Стів Віткофф;
- зять президента Трампа Джаред Кушнер;
- колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер;
- мільярдер-фінансист Марк Роуен;
- президент Групи Світового банку Аджай Банга;
- радник з національної безпеки Роберт Габріель.
Окремо створюється так звана “Виконавча рада Гази”, яка має “сприяти ефективному управлінню та наданню послуг найвищого рівня для просування миру, стабільності та добробуту народу Гази”. До її складу входять:
- Стів Віткофф;
- Джаред Кушнер;
- міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан;
- Алі аль-Таваді, міністр зі стратегічних питань в офісі прем’єр-міністра Катару;
- керівник розвідки Єгипту генерал Хассан Рашад;
- Тоні Блер, колишній прем’єр-міністр Великої Британії;
- Марк Роуен, американський бізнесмен-мільярдер, головний виконавчий директор (CEO) Apollo Global Management;
- міністерка з питань міжнародного співробітництва ОАЕ Рім аль-Хашимі;
- болгарський дипломат Ніколай Младенов;
- ізраїльський бізнесмен Якір Габай;
- Сігрід Кааг, колишня віцепрем’єрка Нідерландів і екс-посланниця ООН.
Старшими радниками Ради, відповідальними за щоденну операційну роботу, призначені:
- Ар’є Лайтстоун;
- Джош Ґруенбаум.
Кого запрошено до Ради миру?
Станом на четвер, 22 січня, запрошення отримали понад 50 країн.
Серед них – росія, попри її триваючу агресію проти України та заяви адміністрації Трампа про те, що рфстановить настільки серйозну загрозу національній безпеці США, що Сполученим Штатам необхідно придбати Гренландію для протидії їй.
Трамп заявив, що надіслав запрошення президенту росії володимиру путіну.
Також було запрошено білорусь, яка підтримує росію у війні проти України. Її очільник олександр лукашенко прийняв запрошення. Тобто критерії, за якими Білий дім визначає перелік запрошених країн, залишаються незрозумілими.
Цинічною виглядає реакція путіна. Очільник кремля під час засідання Ради безпеки рф прокоментував ініціативи президента США та ситуацію навколо Гренландії. Він заявив про готовність спрямувати 1 мільярд доларів із заморожених російських активів до “Ради миру”, куди раніше отримав запрошення від американського лідера.
Хто приєднався до Ради миру, а хто відмовився?
За словами спеціального посланника США Стіва Віткоффа, до Ради миру погодилися приєднатися до 25 країн, однак публічно про це заявила лише частина з них.
Я думаю, що у нас уже понад 20, можливо 25 світових лідерів, які погодилися
– зазначив Віткофф у Давосі.
Серед країн, які оголосили про прийняття запрошення: Ізраїль, Єгипет, Азербайджан, Косово, Об’єднані Арабські Емірати, Білорусь, Марокко, Угорщина, Катар і Канада.
Інші держави ще розглядають можливість участі.
Норвегія та Швеція, у середу 21 січня заявили, що наразі утримуються від участі через занепокоєння умовами приєднання. Франція має намір відмовитися від участі через побоювання, що статут “Ради миру” виходить за межі мандату щодо Гази та порушує фундаментальні принципи й структуру Організації Об’єднаних Націй.
У відповідь Трамп заявив, що запровадить 200-відсоткові мита на французьке вино та шампанське, якщо Франція не приєднається до Ради миру.
Чи отримала запрошення до “Ради миру” Україна?
Україна отримала запрошення приєднатися до Ради миру, проте президент Володимир Зеленський вважає складним членство в ній разом з росією та білоруссю, які є ворогами.
Запрошення ми отримали. Дипломати працюють над цим запрошенням. росія наш ворог, білорусь їх союзник. Чесно кажучи, поки що для мене дуже складно уявити, як ми з росією можемо бути разом в тій чи іншій раді. І це не стосується цієї ради миру. Просто росія – це про “раду війни”. І білорусь разом з ними. А саме режим лукашенка – заявив Зеленський.
Чи має Рада миру замінити Організацію Об’єднаних Націй?
Президент Трамп заявив, що Рада миру “може” замінити ООН.
Розумієте, ООН просто не була дуже корисною. Я великий прихильник потенціалу ООН, але вона ніколи не реалізовувала свій потенціал
– сказав президент США.
Водночас він додав, що ООН треба дозволити продовжувати роботу, адже її потенціал “надзвичайно великий”.
У листопаді 2025 року Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію, яка схвалила створення Ради миру, але з мандатом, обмеженим виключно Газою. Резолюція вітала створення Ради миру “як перехідної адміністрації з міжнародною правосуб’єктністю”, що має визначати рамки та координувати фінансування відбудови Гази. Вона також підтримала 20-пунктний мирний план адміністрації Трампа та дозволила державам, які співпрацюють із Радою, створювати стабілізаційні сили на території Палестини.
Що означає “Рада миру” для світу і у чому небезпека: Історичні паралелі
Поточні процеси навколо “Ради миру” Трампа нагадують історичну траєкторію Ліги Націй після Першої світової війни. Ліга Націй – це міжнародна організація, створена після Першої світової війни у 1920 році для запобігання війнам і забезпечення колективної безпеки. Створена як інструмент колективної безпеки, Ліга виявилася нездатною діяти через відсутність єдності великих держав і реальних механізмів примусу. Коли агресори почали відкрито порушувати міжнародне право – Японія в Маньчжурії, Італія в Ефіопії, Німеччина в Європі – інституція втратила авторитет і фактично перестала виконувати свою функцію ще до початку Другої світової війни.
Сьогодні світ знову входить у подібну фазу зламу. Міжнародний порядок демонтується не різко, а через паралельні формати, ситуативні союзи та вибіркове застосування правил. Створення альтернативних механізмів врегулювання поза універсальними нормами означає не реформу, а відмову від спільного правового поля – так само, як у 1930-х роках Лігу Націй витіснили двосторонні домовленості та політика умиротворення. Саме на цю трансформацію звернув увагу прем’єр-міністр Канади Марк Карні, заявивши у Давосі, що “старий порядок уже не повернеться”, а середні держави змушені діяти разом, адже “якщо нас немає за столом, ми стаємо частиною меню”. За його словами, великі країни дедалі частіше використовують економічний примус як інструмент зовнішньої політики, що лише прискорює розпад системи правил.
Особливо небезпечною є логіка інтеграції агресора без відповідальності. У міжвоєнний період це подавалося як шлях до стабільності, але на практиці лише заохочувало застосування сили. Сьогодні аналогічний сигнал створює готовність залучати росію до нових “мирних ініціатив” без припинення війни та покарання за злочини.
Історичні наслідки такого підходу добре відомі: крах Ліги Націй призвів не до миру, а до гонки озброєнь і глобальної війни. Тому нинішнє знецінення ООН і поява “клубів миру” є рухом у зворотному напрямку – до світу, де правила діють лише для слабких.
Для України ця паралель особливо промовиста: саме так у 1930-х роках безпекою менших держав пожертвували заради ілюзії стабільності. Досвід Ліги Націй доводить: такі компроміси не зупиняють війну, а лише відкладають її у значно масштабнішій і руйнівнішій формі.
Источник: УНН
