Різка реакція деяких європейських і німецьких структур і політиків на підписаний в середу президентом США Дональдом Трампом закон про санкції перебільшена, оскільки насправді це мало б стати хорошою новиною не лише для Києва, але і для Брюсселя і Берліна.

Таку думку в ексклюзивному коментарі Укрінформу висловив берлінський політолог, співробітник німецького відділення Фонду Маршалла Йорг Форбріг.

«Трансатлантична сварка через закон про санкції США, на мій погляд, повністю роздута», - вважає експерт. 

Він зазначає, що основним мотивом цього закону є занепокоєння в Конгресі США з приводу того, що президент Трамп, відповідно до його ж власної заяви під час виборчої кампанії, міг в односторонньому порядку зняти санкції, введені проти Росії через Україну і Крим в співдружності з Європою. Але цей закон, навпаки, зобов'язав його консультуватися і з Конгресом США, і з Європою, якби він захотів змінити існуючі санкції. 

«У Європі і в Україні цей закон слід вітати», - переконаний аналітик. Він пояснює, що для Європи він означає, що єдиний фронт у санкціях проти Росії залишається сильним. Якби США відійшли від цієї узгодженої політики, кількість противників санкцій серед європейських столиць значно зросла б, а необхідність консенсусу на наступному етапі розширення опинилася б під питанням. Для України ж документ сигналізує, що США з Європою, як і раніше, вірні своїй позиції неприйняття анексії Криму і вимозі до Росії виконувати Мінські угоди на сході України. 

«Все це має бути хорошою новиною, оскільки це знімає серйозні побоювання багатьох в Україні і в Європі щодо політики президента Трампа і його зв'язків у Росії», - каже Форбріг. 

Натомість, звертає увагу він, ми чуємо гучну критику цього закону в Європі. І Брюссель, і Берлін стурбовані тим, що це в законодавстві є, по суті, вторинним - можливістю санкцій США проти європейських компаній, які ведуть бізнес з Росією, не в останню чергу в енергетичній сфері. ЄС і Німеччина наводять різні підстави для своїх заперечень: що законодавство США розповсюджується на європейські компанії; що це є втручанням в енергетичну безпеку ЄС; що це відповідає інтересам експортерів енергоресурсів США на європейський ринок... 

«Ці заперечення не зовсім безпідставні», - визнає експерт, але, продовжує Форбріг, вони ігнорують важливий факт: можливі санкції США проти європейських компаній вимагають президентської згоди і консультацій з Європою.

«Вибіркове прочитання (закону) деякими силами в Європі наводить на думку, що Брюсселем і Берліном рухають якісь приховані мотиви», - вважає експерт. Для Брюсселя це законодавство може служити ще одним доказом американського протекціонізму. Точно так, як коли Трамп згадав кілька тижнів тому можливі тарифи на імпорт сталі, так і зараз комісія ЄС негайно заявила про неприйняття планів США і пригрозила заходами у відповідь. 

Що стосується Берліна, то тут критику санкційного законодавства слід розглядати в контексті майбутніх виборів. «Ні уряд Меркель, ні її противники - соціал-демократи, схоже, не дуже близькі з новою і вкрай непопулярною адміністрацією США, відповідно, вони відповіли настільки різко, наскільки зробили це», - вважає співбесідник агентства. 

Форбріг вважає, що є шанси, що цей «розлад» утихне до осені. В ідеалі, Європа нарешті побачить основну мету законодавства США і зрозуміє, як воно допомагає підтримувати позицію об'єднаної Європи щодо Росії. Також добре було б, якби США проявили стриманість відносно європейських компаній. У поєднанні це збереже попередню трансатлантичну політику відносно України і Росії цілісною, що має бути хорошою новиною для України, резюмував експерт.

Комментарии