«Балотуватись у 2015 році в депутати від Троєщини – це був свідомий вибір, дуже хотілось довести, що Деснянський район аж ніяк не район наркоманів, безхатьків і невдах, і жити тут можна лише коли «життя дало тріщину». Це прекрасний, зелений, один із найбільших районів столиці, в якому живуть активні, небайдужі люди, готові власними силами змінювати своє життя, ну і репутацію Троєщини загалом»

Юрій Зубко став депутатом Київради від округу №31 у Деснянському районі столиці у 2015 році. Що вдалось за 5 років, чи не змінилась його думка щодо перспектив Троєщини та що спонукає продовжити роботу на окрузі, в інтерв'ю з кандидатом на нових виборах. 

Один би я нічого не зміг, все, що вдалось на окрузі за 5 років – втілено моєю командою за активної підтримки мешканців району. Проблеми Деснянського району – це проблеми кожного району Києва, як і кожного міста нашої країни. Ветхий житловий фонд, в якому здебільшого протікають дахи, обідрані під’їзди, непрацюючі або зламані ліфти, вибоїни на дорогах і поблизу прибудинкових територій, загальна занедбаність і відсутність того, що у нормальному світі називають комфортом для життя. Це була одна сторона тої «медалі», яку я отримав, коли став депутатом. Інша – люди, часто зневірені, втомлені постійною необхідністю заробляти на життя, розлючені щоденним способом добиратися на роботу і додому по заторах і у переповненому транспорті через відсутність метро. Молодь, яка існує сама по собі, не говорячи вже за літніх людей. Це все треба було виправляти, тим більше, що покращення життя, якщо говорити загальними фразами, було прописано у моїй виборчій програмі. Тому, разом із помічниками закатали рукави і почали працювати. Коли стали помітними перші результати роботи, до нас долучилися активісти району. Знаєте, в кожному районі є люди, яким не сидиться вдома. Вони стали нашою опорою, локомотивом, який повіз весь цей потяг далі.

Будь-які зіткнення з нашою комунальною сферою навіюють думки про термінову еміграцію (Ред.,- сміється).  Всі 5 років ми в ремонтах, більше того, все робиться під наглядом і контролем тих самих активістів. Відверто кажучи, роботи у цьому секторі ще багато, не на один рік. Але, як часто сьогодні згадують Франкове: «лупаємо сю скалу», так і я кажу, крок за кроком ремонтуємо, асфальтуємо, фарбуємо, встановлюємо, а там – дивись – і зробимо все спільними зусиллями. 

Всі ці перетворення в районі важливі, але головна моя мета не тільки облаштування будинків і території. Моя мета – зробити життя людей тут цікавим і комфортним, тому іду, щоб продовжувати зміни в районі. І сподіваюсь на підтримку людей. 

Які маю плани на наступну каденцію. Перше, нова лікарня. 

Троєщина - один із найбільших районів столиці. Тут проживає майже 300 тисяч населення. На таку кількість людей закладів охорони здоров’я не вистачає. А якщо ще взяти до уваги це всесвітнє лихо - коронавірус -  то потреба у більшій кількості лікарняних місць стає життєво необхідною. 

У наступному році в районі розпочнеться будівництво багатопрофільної лікарні з пологовим відділенням на перетині вулиць Милославської та Закревського. Для реалізації цього проекту у міста є всі можливості. А щоб зведення лікарні не стало довгобудом, мій депутатський супровід буде на всіх етапах проектних робіт та будівництва.  

Далі, школа. Переповнені класи для Києва не новина, для лівого берега, там де Позняки-Осокорки-Харківський - 50 дітей у класах і заняття у кілька змін взагалі звичайна історія. Цю проблему треба вирішувати і вирішувати негайно.  20-й мікрорайон Деснянського району - Вигурівщина-Троєщина - потребують освітнього закладу і тут має з'явитися нова сучасна школа на 36 класів. Це питання ніяк не вирішується з 2018 року, лише декларації про наміри. Тому, як люблять говорити у нас на Банковій: «беру це питання під особистий контроль». А досягати поставлених цілей, як ви знаєте, я вмію. 

Як було з ремонтом Центрального стадіону Деснянського району? За бюджет на ремонт ми бились довго, бо з одного боку, розвиток спорту в районі це важливо, а з іншого – є багато інших дір, які потрібно латати. І я дуже радий, що люди вийшли зі своїх «нір», активно включились і,  фактично під тиском громади, кошти на реконструкцію виділили. Сьогодні наша спортивна арена - реальна гордість і для мене, як депутата, якому це вдалось втілити, і для всіх, хто причетний до цієї великої справи. А найбільша радість, коли приходжу зранку або ввечері побігати, стадіон ніколи не буває порожнім, там завжди люди. Значить, добивалися недаремно. 

Третя важлива тема моєї передвиборчої програми - екологія району. Розмови про можливе будівництво сміттєпереробного заводу народжуються не на порожньому місці. Як кажуть, диму без вогню не буває. Переконаний, у спальних районах таке будівництво допускати не можна, буду боротися за заборону таких ініціатив. Для відповідних підприємств у  Києві і за Києвом існує купа промзон. Натомість, потрібно для початку організувати розподіл сміття і привчити людей його сортувати. Дуже неприємно бачити, як громадяни нищать спеціальні різнокольорові контейнери, замість того, щоб ними користуватися. Відповідальність починається зі ставлення до власного сміттєвого пакету. У цьому питанні багато роботи попереду. 

Що стосується найбільш проблемної теми району - відсутність метро і постійні затори на Північному мосту. Розмови про це йдуть роками. Метро на Троєщину - це вже мем. Але давайте бути реалістами, найближчі роки повноцінного метро не буде. Та це не означає, що потрібно просто скласти руки. Одним із можливих, варіантів, які можна швидко реалізувати, щоб розвантажити транспортні мережі, може стати використання залізничної колії для запуску швидкісного трамваю-електропоїзда, для перевезення вдень людей з лівого на правий берег. Навіть маршрут орієнтовний розроблено кілька років тому. 

Він мав початися з вул. Милославської на Троєщині, проходити по полотну швидкісного трамвая до станції міської електрички «Троєщина», далі по залізничному полотну до району станції метро "Лівобережна" і по прямій до Дарницького шосе, далі повертати на Дарницький міст, через Дніпро - до станцій метро "Видубичі" і "Либідська". Звідти маршрут проляже  до Центрального залізничного вокзалу, а далі знову на полотно швидкісного трамваю, за яким пасажири зможуть дістатися до району метро "КПІ" і далі - до Окружної дороги. Це один з проектів часткового розвантаження пасажиропотоку з Троєщини. Є ще інші проекти, які потрібно опрацювати. Але з кожним роком ситуація погіршується, а добудова Подільсько-Воскресенського мосту потребує часу. Треба шукати альтеративні можливості.

Далі, будівництво спортивного комплексу на вул. Милославській, основою якого буде льодова арена з приміщеннями для різних видів спорту. Скажу відверто, це моя мрія. Якось взимку спробували залити каток, знаєте, як мені кричали діти: «дякуємо, дядя Юра»! Виявилось, що ковзани є майже у кожного другого, а от кататися ніде. Тому в новій депутатський каденції будемо реалізовувати нашу спільну мрію – будівництво спортивного комплексу на вул. Милославській і загалом надалі приділяти велику увагу розвитку спорту. Гіподинамія троєщинцям зі мною точно не загрожує. (Ред, - сміється). 

За першою освітою я вчитель фізкультури, спорт супроводжує мене все життя. Я активний поборник здоров'я  Тому як тільки став депутатом по 31 округу, запропонував людям піднятися з дивану. Думав, не вийде, не захотять. Але сімейні змагання «Тато, мама, я – спортивна сім’я», які ми проводимо вже кілька років поспіль збирають все більше і більше учасників. Люди дякують, що такі змагання об’єднують родини, розвивають здоровий дух конкуренції, додають настрою, зрештою. Забіг на Троєщині, який провели у 2016 році, зібрав рекордну кількість учасників – 550 бігунів, віком від 2 років до 75. Людям все це потрібне. Бо це розвиток, і, насамперед, розвиток себе, як особистості.

Потім запросили пацанят на змагання з дворового футболу. Просто вивісили оголошення - хочете грати у справжній футбол, збирайте власну команду і давайте проводити чемпіонат. Що тут почалось! Хлопці і дівчата різного віку виявили бажання бути футболістами. Змагання «Троєщина спортивна» і «Троєщина COURTYARD CUP» - це моя особлива гордість. Наш спортивний талісман – легендарний футболіст-динамівець Володимир Мунтян говорить, що наче вдруге народився, коли побачив таку цікавість до футболу і таку волю до перемоги у звичайних хлопців. 

Наступне - болюча тема для Троєщини - гральні автомати і ті наслідки, з якими стикаються сім'ї, де є залежні ігромани. Агресія, розпродаж домашніх речей, борги, розповсюдження наркотичних речей, недаремно ці машини називають однорукими бандитами.  Буду всіма силами домагатися заборони розміщення ігрових автоматів та недопущення грального бізнесу у спальних районах. Те, що Верховна Рада легалізувала цей бізнес, не означає, що такі зали мають працювати всюди. Будуйте за містом власний “Лас Вегас” і слідкуйте, щоб гроші йшли у казну, а не у кишені ловких ділків.  

І напевно, найголовніша причина  продовжити роботу депутатом - люди. Я не маю права залишити їх, подарувавши надію на зміни, особливо зараз.

Думаю, ви помітили, у суспільстві з'явилася втома від тої чехарди, що триває понад рік. Війна на сході не припиняється, яке б перемир'я не оголошували, економіка б’є по кишенях. Все це обговорюється вдома на кухнях, і, якщо ранком не сталося у вашому особистому житті змін на краще, а платіжка за комунальні послуги перевищила ваш бюджет, ви починаєте лаяти владу, зневірюєтесь, дратуєтесь, і перестаєте вірити у себе. А це - пастка. Психологи би пояснили це більш точно, я, свого часу, переживши “післяафганський” період,  розумію, що людина повинна бути зайнята чимось цікавим, щоб не концентрувати увагу лише на проблемах. Бо проблеми скороминущі і, зрештою, їх можна вирішити.

Тому нашою командою було започатковано фестиваль хорових колективів «Троєщина співоча», «Деснянський шаховий турнір», чемпіонати з футболу, волейболу, тенісу, а днями прийшла дівчина, яка запропонувала допомогти створити балетну школу. І щось мені підказує, що балетна школа на Троєщині буде. У людей з’явилось заняття до душі, лише треба було комусь все це організувати. 

За останні 5 років район дуже змінився. Він перестав викликати негативні емоції і впевненість в тому, що на Троєщині живуть лише невдахи. Ні, там живуть дуже різні люди. Коли читаю, що на Троєщині запрацював Клуб винахідників, що тут у нас знімають кліпи провідні західні кліпмейкери для відомих музикантів, що тут працює цікава галерея і проходять унікальні виставки, не перестаю думати, що вішати ярлики на райони, людей і події – то не велика праця, важче зрушити щось з місця і довести, що тільки власними руками ми можемо творити своє майбутнє. Ніхто за нас не вирішить наших проблем. Йду по району, люди здороваються, посміхаються, дякують, звертаються по щось.  Це найкраща нагорода і найкраща енергія для нових дій. І як вчить одна народна мудрість, коли життя насичене, помирати ніколи. Будемо жити і змінювати наш район надалі, вірю, що люди мене підтримають і на цих виборах!

Комментарии