Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною". За історією у цей час Спаситель Христос в’їжджав до Єрусалиму на віслюку, і люди встеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Так як в нас пальми не ростуть, то наші предки їх замінили вербовими гілками.
Вранці у Вербну неділю усі віруючі люди ходять до церкви, щоб посвятити вербу. Люди йдуть до церкви, обов'язково ставлять запалену свічку, що символізує смерть і воскресіння Христа. Священики освячують вербу. Того, хто не зможе піти освячувати вербу, по поверненню із церкви легенько б'ють свяченими гілками і говорять: Це не я б'ю, а верба б'є, За тиждень — Великдень.
Добрі хазяїни після повернення з церкви обходять вулії з бджолами, щоб бджоли роїлись і був добрий мед. Обов’язково заходили в стайні з худобою та кошарами з овечками, щоб корови і овечки мали добре молоко.
Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образом.
Вербні листочки допомагають зцілитись хворим людям з душевними хворобами, головним болем.
Ще дуже добре прикрашати Великодній кошик вербними гілочками кільцем, щоб весь рік сім’я трималась міцно. Гілочки з кошика зняти через рік і розтопити піч, коли газдиня буде пекти пасху.
А якщо викласти за двері свячену гілку під час граду, то, за народними уявленнями, град припиниться.
Дівчат, які не знайшли нареченого, злегка били вербою. Цей звичай допомагає дівчині в майбутньому стати доброю господинею та народжувати здорових діточок.
За народною поговіркою: Ті, хто не хочуть мати ворогів та відчувати наклепів, потрібно в п’ятницю перед Вербною неділею весь день утриматись від їжі, щоб весь наступний рік прожити спокійно.
У Вербну неділю дотримуються Великого Посту. На трапезі благословляється риба і вино.